Трамп – Порошенкові: "Я дам вам парабелум!"

Путінські намагання за допомогою смішної "миротворчої ініціативи" (аби війська ООН служили на Донбасі няньками та мамками спостерігачам ОБСЄ) не були ніким сприйняті всерйоз – але виникає питання: чи можна взагалі розраховувати бодай на якісь мирні кроки з боку Росії? Чи, чуючи чергові заяви Москви про "мирне врегулювання громадянського конфлікту на Донбасі", слід, за заповітом прадавніх римлян, ретельно готуватися до великої війни?

Читайте також: Україна ніколи не прийме таку домовленість, – Порошенко про план Росії

Три роки поспіль український президент Петро Порошенко просив Вашингтон про надання Україні летальної зброї. Після анексії Криму, після "гібридного" вторгнення на Донбас російських "настамнєтських" військ – українці, бачить Господь, могли сподіватися на активну допомогу, перш за все, британців та американців – тобто, країн, які стали гарантами Будапештсього меморандуму: документу, який позбавив Україну третього в світі ядерного арсеналу в обмін на гарантії цілісності та непорушності українських кордонів. Росія цим документом, даруйте за не вельми гречне визначення, підтерлася – а Велика Британія з Америкою (і разом з усім Євросоюзом) запровадили санкції проти Кремля, три роки поспіль запевняли Київ у своїй підтримці... але доброї, високотехнологічної, смертельної зброї досі так і не дали. Санкції – річ, звичайно, добряча, але ж тоді, в 2014 році, до їх реального впливу українцям треба було ще якось дожити, а українській армії – якось стримати ворога, який зухвало рвався вперед по залишках українських підрозділів.

І от тепер, три роки потому, коли українці власними руками, власною кров‘ю підняли свою армію, зробили її боєздатною та зупинили (хоч і не вибили) ворога – Америка, вже з новим президентом Дональдом Трампом, все ж таки вирішила допомогти, надати Україні зброю. Сьогодні Петро Порошенко зустрічається в Вашингтоні з своїм американським колегою і, як стверджують дипломати, під час цієї зустрічі йтиметься, зокрема, про те – якої саме зброї можна тепер очікувати українським воякам.

Україна захищається

Дехто з коментаторів вже зараз із впевненістю заявляє, що на омріяні "джавеліни" (високотехнологічні протитанкові ракети, які працюють за так званим принципом "стрелив – забув") розраховувати не варто. Ці переносні комплекси могли б значно поліпшити ситуацію в захоплених російськими військами українських регіонах: відомо, що основну перевагу над ЗСУ Росія там має, насамперед, через величезну кількість танків та бронетехники, "купленої в воєнторзі". За даними НАТО, сепаратисти "віджали в України" більше танків та бронемашин, ніж є, наприклад, в німецького Бундесвера (а також більше, ніж було коли-небудь в української армії взагалі – але то вже таке...).

Велика кількість "джавелінів" на озброєнні української армії практично звела би цю перевагу нанівець: якщо танк чи БТР можна підірвати однією чи двома ракетами, які є значно дешевшими та більш легкими в використанні та обслуговуванні – то танк чи БТР втрачають свою цінність на полі бою. Один з американських експертів, які працюють в комісії з надання Україні зброї, висловився так: "Якщо Україна отримала б "джавеліни", бойовики на Донбасі тричі б подумали, чи їм взагалі варто залазити в свої танки". Втім, досі і цей експерт, і його колеги схвалювали надання ЗСУ лише джипів, контрбатарейних радарів та іншої корисної, добрячої техніки... яка не стріляє.

То чи можна відносити "джавеліни" до переліку летальної зброї оборонного характеру? Українська сторона вважає – так, безумовно.

Українці не є нацією, яка нападає – вони є нацією, яка захищається – зазначила віце-прем'єрка українського уряду Іванна Клімпуш-Цинцадзе, в інтерв'ю німецькому виданню Die Welt "Росія постійно нападає не на сильних, а на слабких".

Пані Клімпуш-Цинцадзе, яка, зокрема, відповідає за євроатлантичну інтеграцію України, вважає, що американські протитанкові ракети могли б врятувати багато життів та наводить приклад: "З того часу, як ми отримали контрбатарейні радари середньої відстані, кількість загиблих через мінометні обстріли впала з 47 до 17 відсотків від загальної кількості жертв".

Читайте також: В Росії висловилися проти миротворців ООН на російсько-українському кордоні

Рішучий Дональд Трамп?

Новий американський президент, своєю волею чи через примус, але демонструє останнім часом неабияку рішучість в багатьох питаннях – в тому числі, й в українському. В своїй промові на Генеральній асамблеї ООН, яка щойно завершилась в Нью-Йорку, він заявив, що метою Америки є "захистити суверенітет країн, від України до Південнокитайського моря". Право та державні кордони, підкреслив він, мають залишатися непохитними.

Лише одним днем раніше, в понеділок, 18 вересня, Сенат США затвердив військовий бюджет країни більшостю в 89 голосів проти 9. Згідно з цим бюджетом, військову допомогу мають отримати кілька країн – таких, наприклад, як Ізраїль – а Україна отримає рекордну для себе суму в півмільярда доларів. Щоправда, цей бюджет тепер має бути ще затвердженим в Конгресі США перш, ніж Дональд Трамп його підпише, але в обох палатах американського парламенту підтримка України наразі є переважною, незалежно від партійної приналежності того чи іншого сенатора чи конгресмена.

Вона базується на вельми солідному підґрунті.

По-перше – незважаючи на зливу критики, так би мовити, "зсередини" України, західні партнери бачать, що з 2014 року українське суспільство втілило більше реформ, аніж за 20 років своєї попередньої історії. Незважаючи на 11 тисяч вбитих, ще більшу кількість поранених, двоїмільйонну кількість біженців, наперекір територіальним та економічним втратам, Україні вдалося стабілізуватися та проявити себе. Нині про "країну 404" можуть розпатякувати лише найзатятіші московські пропагандисти.

По-друге ж, за ці роки американці (можливо, на відміну від європейців) звикли думати про Україну, як про форпост вільного світу, який протистоїть навалі з боку тих, хто мріє про відрождення радянської імперії. Зважаючи ж на російські дії в інших країнах – в Сирії, в Північній Кореї... та в тій же Америці – дії антизахідні, спрямовані на завдання якомога більшої шкоди, американці, здається, второпали, що, допомагаючи Україні, вони допомагають, насамперед, собі. Тобто, діють, виходячи не з абстрактного альтруїзму та ролі "захисника демократії", а, виходячи зі здорового почуття самозбереження.

Водночас слід зазначити, що протягом нинішнього року адміністрація Трампа, якщо залишити "поза дужками" войовничу риторику, вельми наблизилася до політики адміністрації Барака Обами – тобто, до традиційної зовнішньої політики США. "Трамп примирився з лінією, яку проводить Конгрес" – пояснив під час щорічної конференції "Ялтинська європейська стратегія" в Києві один з провідних республіканських конгресменів, Ньют Ґінгрич.

Позаяк російські військові вже цілком відкрито кажуть про "модель гібридного ведення війни" – антимосковські настрої в Вашингтоні нині є хіба що не такими сильними, як в часи Холодної війни. Більш за те: там вважають, за словами Ґінгрича, що, "якщо режим Путіна взагалі хоче вижити – він має докорінно змінити свою політику".

Поточне слідство в справі зв'язків Трампа з Росією, тиск багатьох американських ЗМІ, "чистка" проросійських елементів з президентського оточення – все це є елементами нового вашингтонського тренду. Тренду, який змушує Дональда Трампа займати рішучу антикремлівську позицію і який, врешті-решт, може таки призвести до того, що в Україні таки з'являться і "джавеліни", і багато чого іншого.

Читайте також: Росія готується до війни, проте в України є контрзаходи, – генерал-майор з АТО

"Свого не цурайтесь"?

Під час останнього візиту Петра Порошенка до Вашингтону в липні цього року, обидва президенти вже обговорювали цю тему. Міністр оборони США Джеймс Маттіс та радник Трампа з питань безпеки Герберт Р. МакМастер, як повідомлялося, підтримали забезпечення українських військ "джавелінами". Так це чи ні – остаточно стверджувати неможливо, але зрозуміло одне: навіть самі розмови про це значно підвищують тиск на Москву.

А якщо Трамп все ж таки не захоче надати Україні "джавеліни" – що тоді? Певно, втрати від подібного рішення можуть бути – але не стільки практичного характеру, скільки іміджевого, політичного. Зрештою, українці всі ці роки якось і самотуж протистояли російській навалі – протистоятимуть і далі. І недарма в українській пресі раптом заговорили про власні протитанкові ракети, "корсари" – вони буцімто дуже схожі на більш стару версію "джавелінів", можуть також поціляти ворожі танки на відстані до 2,5 км. Проте, якщо один "джавелін" (установка для запуску плюс ракета) коштує близько 350 тисяч доларів, "корсар" коштує вп'ятеро менше.

А поки між Україною та Америкою точаться вже суто технічні дебати про найефективнішу зброю для відбиття російської навали, президент Росії Володимир Путін – можливо, аби запобігти забезпеченню української армії американською зброєю – намагається зробити вигляд, що щойно вигадав та проголосив ініціативу введення на Донбас "блакитних шоломів" – військ ООН. Те, що цього введення місяці поспіль вимагає Київ – в Росії ніхто вже не згадує: це Путін запропонував, а хто не вірить – той дурний. Але, на думку кремлівського очільника, ці "блакитні шоломи" мають лишень охороняти спостерігачів з ОБСЄ – тобто, виконувати обов'язки "няньки при сліпих" і не більш.

Проте, надання Україні летальної зброї – справа вирішена. Якої та в якій кількості – певно, про це ми вже скоро дізнаємось. А щодо "мирних ініціатив" Кремля... можна нагадати байку російського ж поета Івана Андрійовича Крилова про вовка на псарні. "С волкамі іначє нє дєлать міровой, как снявши шкуру с ніх долой".

Читайте також: Чи вплине Генасамблея ООН на вирішення конфлікту на Донбасі: думка експерта