Сьогодні у це складно повірити: 4 дорогі страви, які колись вважалися їжею для злидарів
Сьогодні ці страви можна знайти в меню дорогих ресторанів, а за деякі з них доведеться заплатити не одну тисячу гривень. Та кілька століть тому їх вважали їжею для найбідніших верств населення.
Подібно до того, як з'явився популярний, але специфічний делікатес сюрстрьомінг, є ще чотири страви пройшли шлях від столу злидарів до статусу світових делікатесів.
Лобстери
Якщо ви колись дивувалися космічним цінникам на лобстерів у меню, знайте – у 1700-х роках усе було з точністю до навпаки.
У Новій Англії цих ракоподібних після штормів викидало на берег тонами. Через такий надлишок їх вважали "морськими тарганами", використовували як добриво для полів і масово згодовували рабам та в'язням.
Ситуацію зміг переламати розвиток залізниці у XIX столітті. Пасажирам потягів, які їхали вглиб материка і нічого не знали про "погану репутацію" омарів, почали подавати їх як екзотичну новинку.
Страва настільки припала до смаку американцям, що вже до Другої світової війни лобстер став офіційним синонімом високої кухні.
Чорна ікра
Сьогодні ікра є одним із головних символів розкоші. Залежно від виду та походження її ціна може сягати кількох тисяч гривень за сто грамів, а сам продукт давно став атрибутом святкового столу та елітних ресторанів.
Висока вартість пояснюється просто: осетрові, з яких отримують ікру, ростуть дуже повільно, а їхні природні популяції за останні десятиліття різко скоротилися через надмірний вилов.
Втім так було не завжди. Колись осетри у величезній кількості водилися в Каспійському морі, а їхня ікра була звичайною їжею для місцевих. Через доступність її не вважали делікатесом – ікру регулярно їли в повсякденному житті, адже вона була дешевою та поширеною.
У XIX столітті ситуація була схожою і в США. Ікру можна було купити буквально за копійки, а в деяких салунах її взагалі безплатно подавали відвідувачам, щоб ті більше замовляли алкоголю.
Проте згодом через стрімке зростання попиту та масовий вилов осетрів запаси риби різко скоротилися. Саме тоді ікра поступово перетворилася з доступного продукту на один із найдорожчих делікатесів у світі.
Суші
Популярна японська страва насправді зародилася в Південно-Східній Азії як суто практичний і дешевий спосіб зберегти продукти. Фермери обкладали сиру рибу вареним рисом, щоб вона могла ферментуватися і зберігатися понад рік. Сам рис після цього ставав кислим, і його просто викидали.
Згодом у Японії процес удосконалили: почали додавати у рис оцет, щоб імітувати смак ферментації швидше, та їсти його разом із рибою. Коли з'явилися звичні нам суші-нігірі, вони продавалися на вулицях як дешевий фастфуд для місцевих робітників, яким треба було швидко і недорого перекусити під час робочого дня.
Фондю
Сьогодні розплавлений сир у спеціальному казанку вважається вишуканою розвагою для компанії в ресторані. Проте у XVIII столітті в Швейцарії це був єдиний спосіб вижити для бідних селянських родин у суворі зимові місяці, коли їжі критично бракувало.
Щоб не померти з голоду, люди збирали залишки старого засохлого сиру, розтоплювали його з дешевим вином та борошном, отримуючи поживну гарячу страву.
У цей сир вмочали черствий хліб, який від тепла розм'якшувався. На рівень національної гордості та світового тренду фондю вийшло лише у 1930-х роках завдяки успішній маркетинговій кампанії Швейцарського сирного союзу.