Не планувалася як головна: історичний парадокс найвідомішої вулиці Одеси, яка не має й кілометра

Дерибасівська поступилася за шириною іншим міським вулицям, але зрештою перетворилася на символ Одеси. Її затишок, історичні будівлі, Міський сад і жваве життя в центрі допомогли їй здобути особливе місце в місті. А після того, як у 1984 році вулицю зробили пішохідною, вона остаточно закріпила за собою статус простору для прогулянок і зустрічей, пише 24 Канал.

Чому Дерибасівська стала головною вулицею Одеси? 

Історія Дерибасівської почалася не з амбіцій стати головною вулицею міста. Спочатку вона мала назву Гімназична – на честь комерційної гімназії, відкритої в Одесі у 1804 році. 

Згодом вулицю перейменували на честь Хосе де Рибаса, одного із засновників міста. На відміну від широких магістралей, Дерибасівська зберегла компактний масштаб і затишну атмосферу. 

Її особливість – не розмах, а концентрація міського життя. Тут розташовані історичні будівлі, ресторани, магазини, а поруч – Міський сад, один із найстаріших парків Одеси. Саме так вулиця поступово стала місцем зустрічей, прогулянок і відпочинку. 

Вона перетворилася на своєрідну вітальню міста, де можна відчути його характер, не долаючи великих відстаней. 

Коли Дерибасівську звільнили від транспорту? 

Сьогодні важко уявити Дерибасівську без пішоходів, вуличних музикантів і літніх майданчиків кафе. Проте ще кілька десятиліть тому нею їздили автомобілі й тролейбуси. 

Усе змінилося навесні 1984 року, коли рух транспорту вулицею закрили й облаштували пішохідну зону. 

Тролейбусні маршрути перенесли на сусідні вулиці, а Дерибасівська отримала простір для неспішних прогулянок. Ця зміна допомогла закріпити її статус одного з найвідоміших місць Одеси. Тепер тут гуляють туристи, зустрічаються друзі та відбуваються міські святкування. 

Дерибасівська доводить, що для того, аби стати символом міста, не обов'язково бути найдовшою чи найширшою вулицею. Іноді достатньо менш ніж кілометра, щоб умістити історію, архітектуру й атмосферу цілого міста.