Його вважали безсмертним: як фараон Рамзес II дожив до 90 років і чому це було дивом
У Стародавньому Єгипті мало хто доживав до віку в 90 років, а досягнути 40-ліття вважалося чималим подвигом. Однак одному із правителів, а саме Рамсесу II, це вдалося. Як і вдалося піти з цього світу не через важку хворобу, а внаслідок природних причин.
Чи був Рамзес II насправді безсмертним і чому у Стародавньому Єгипті не доживали до 90 років, розповідають у Live Science.
Читайте також Пояснення несподіване: чому ґудзики на сорочках у чоловіків і жінок пришивають з різних боків
Вік у 90 років був вражаючим для Стародавнього Єгипту
Фараон Рамзес II є одним із найвідоміших правителів Єгипту. Його правління тривало впродовж майже двох третин століття – з 1279 року по 1213 рік до нашої ери.
Став він фараоном після смерті свого батька Сеті I, а своє правління почав із війни проти хеттів – народу, який проживав у Анатолії (тепер сучасна Туреччина). Він також провів велику битку під назвою "Битва при Кадеші" на території сучасної Сирії. З цього можна зрозуміти, що Рамзес був доволі войовничим правителем.
Одна із статуй Рамзеса II, яка розташована у Луксорському храмі в Єгипті / Фото Respiro/Shutterstock
Ще один цікавий факт з життя правителя: він мав чимало дружин та наложниць, а кількість його дітей сягала близько 100, каже Тобі Вілкінсон, єгиптолог з Кембриджського університету, у своїй книзі "Рамзес Великий: єгипетський цар царів".
Після того, як фараон помер, його поховали у гробниці у так званій Долині царів. Однак з часом гробницю розграбували. Його мумію разом з іншими царськими муміями вдалося помістили до схованки в Дейр-ель-Бахрі. На сьогодні тіло Рамзеса перебуває в Національному музеї єгипетської цивілізації в Каїрі.
Попри те, що, найімовірніше, смерть Рамзеса була природною, дослідження Сахари Салема, професорки радіології Каїрського університету, яка ретельно вивчала мумію, свідчать про те, що правитель насправді був покалічений артритом та навіть ходив із згорбленою спиною протягом кількох років.
Також він страждав від важких стоматологічних захворювань, які могли спричинити хронічний біль або інфекцію. Водночас остаточної причини смерті через хвороби так і не було встановлено.