Викреслив цілу літеру зі своїх текстів: чому відомий письменник не визнавав "Ї"
Українська літера "Ї" сьогодні здається невіддільною від нашої мови. Однак понад століття тому один із найвідоміших українських письменників принципово відмовлявся від неї та навіть пропонував власну систему правопису.
Мовиться про Івана Нечуя-Левицького. Письменник мав категоричні погляди на те, як повинна виглядати українська мова на письмі, і вважав, що слова потрібно записувати максимально близько до живої вимови, повідомляє 24 Канал.
Чому Нечуй-Левицький не любив "Ї"?
Нечуй-Левицький не просто рідко використовував цю літеру – він вважав її зайвою для української мови. У своїх правописних працях письменник пропонував замінювати "ї" іншими графемами: усередині та наприкінці слова використовувати "і", а на початку – "йи". Тому замість звичного сьогодні "їх" письменник міг написати "йих", а замість "приїжджі" – варіант на кшталт "приізжі".
Такий правопис може виглядати дивно для сучасного читача, але для Нечуя-Левицького він був частиною принципової мовної позиції. Письменник виходив із простого правила: писати потрібно так, як говорять люди. Саме тому він намагався максимально наблизити літературний правопис до живої української вимови.
Фото рукопису аркуша з оригіналу повісті “Микола Джеря” Івана Нечуя-Левицького / Ukrinform
У нього був власний "правописний кодекс"
Історія з літерою "Ї" – лише частина значно масштабнішої боротьби Нечуя-Левицького за власне бачення української мови. Дослідники зазначають, що письменник розробляв власні правописні засади на основі фонетичного принципу. Він також не визнавав апострофа, а в окремих випадках пропонував використовувати інші графічні знаки або взагалі нічого не ставити.
У своїх працях "Сьогочасна правописна мова на Україні" та "Криве дзеркало української мови" Нечуй-Левицький викладав погляди на те, якою має бути українська літературна мова. Пізніше він також створив власну "Граматику української мови".
Нечуй-Левицький настільки серйозно ставився до власного правопису, що не хотів, аби редактори змінювали його тексти відповідно до інших норм. Дослідники зазначають, що письменник уважно контролював редагування своїх творів і відстоював право автора самостійно визначати їхнє слововживання та правопис.
Якщо його тексти друкували не за його правилами, він протестував. Це пояснює, чому його ставлення до "Ї" було не просто особистою дивиною. Нечуй-Левицький послідовно вибудовував власну систему письма, яка, на його переконання, краще передавала живу українську мову.
Письменник сперечався не лише з однією літерою
Нечуй-Левицький загалом дуже гостро реагував на правописні нововведення свого часу. Він негативно ставився до поширення галицьких правописних практик і навіть називав їх "галицькою змовою". Його позиція була суперечливою: з одного боку, він виступав за розвиток української мови та проти залежності від російської літературної традиції, а з іншого – пропонував низку власних норм, які не стали загальноприйнятими.
Серед них були й відмова від "Ї", і заперечення апострофа. Тобто Нечуй-Левицький не просто "не любив" одну літеру – він намагався запропонувати українській мові власний шлях розвитку правопису.
Більшість правописних пропозицій Нечуя-Левицького зрештою не закріпилися в українській літературній мові. Літера "Ї", яку він вважав непотрібною, навпаки, залишилася однією з характерних графем української абетки.