Одне слово може продемонструвати реальність, у якій живуть українці

Різниця реальностей

Найближчими днями я "запускатиму" свою книжку "Про Свободу" – у тому сенсі, в якому це слово люблять вживати всі мої друзі-видавці. Вони хочуть, щоб книга "запустилася" – злетіла, досягла успіху.

Читайте також Що насправді стоїть за відмовою США використовувати їхню зброю по Росії

Я повертаюся з України. Моя перша справжня розмова про книжку "Про Свободу" цього місяця відбулася тиждень тому в Харкові – великому місті на північному сході України, неподалік від російського кордону та лінії фронту. Літературний музей запросив мене на презентацію в підвальному приміщенні. Це було прекрасне місце, з баром, де мені зробили каву, необхідну після тривалої поїздки, і людьми, запрошених поговорити про свободу (ми не могли оголосити про захід із міркувань безпеки, про що я шкодую). У якомусь сенсі ця харківська дискусія була справжнім запуском книги.

Але ми перебували в підвалі через інший вид "запуску", неметафоричний, не літературний, а буквальний – запуск російських ракет.

На початку війни здавалося, що росіяни близькі до того, щоб узяти Харків. Інтенсивні бої точилися на Салтівці, районі міста, де проживає близько 600 тисяч осіб. Основні будівлі в центрі Харкова досі лежать у руїнах. Українці стримують росіян, але сама Росія, як і раніше, близько.

Ракета, випущена з Росії, може досягти Харкова раніше, ніж люди встигнуть сховатися під землею. Саме це занадто часто означає в Харкові "запуск".

Різниця в сенсі слова може допомогти нам уловити різницю в реальності. У Харкові безпілотники, бомби і ракети – звична дійсність. При цьому, люди хочуть говорити про книжки, вони хочуть ходити в ресторани й кіно, вони хочуть жити своїм життям, і вони живуть, попри все.

Ті з нас, хто перебуває за межами зон бойових дій, якщо і дізнаються про все це, то опосередковано, через ЗМІ. Ми не чуємо сирен, і нам не потрібно ховатися під землею. Нам не потрібно перевіряти соціальні мережі, щоб дізнатися, чи живі друзі та близькі. Слово "запуск" зберігає якусь невинність.

Справа не в тому, що країни різні, а в тому, що ситуації різні. Харків у звичайний час – велике літературне місто. У 2020-ті роки, до повномасштабного вторгнення Росії, Харків був центром українського книговидання. До лютого 2022 року в Харкові було багато запусків, у літературному сенсі. Та й зараз є!

Геноцид – це не тільки вбивство людей, а й ліквідація культури, знищення інституцій, які її представляють. Таким чином Росія спалює книжки, викрадає музейні експонати, підриває архіви, бібліотеки та видавництва. Росія навмисно знищила видавництва в Харкові, зокрема те, де друкували одну з моїх книжок. Схоже, один вид запусків знищував інший.

Важливо Як "Слуги" – адепти московського патріархату блокують деколонізацію

Але, завдяки українцям, лише на час. Книговидавнича індустрія, як і низка інших, підіймалася в інших місцях. Суспільна книжкова культура в Україні, прояви якої можна побачити завдяки новим крамницям і кав'ярням, не здається.

Ненормальна "нормальність"

Я згадував про "запуски" в Києві, за кілька днів після поїздки до Харкова, коли записував інтерв'ю про книгу. Для мене це був кінець довгого дня, який я провів, "запускаючи" великий історичний проєкт. 

Приблизно в той час, коли почалося інтерв'ю, Росія запустила на Київ ракету. За вікном завили сирени повітряної тривоги. Сирена повітряної тривоги може означати різні форми атаки:

• безпілотники можуть завдати страшної шкоди й вбити велику кількість людей, але вони не дуже швидкі;
• з іншого боку, якщо в повітрі з'явилася ракета, потрібно негайно йти.

Оскільки до Києва дійсно летіла ракета, я пояснив це інтерв'юеру і поспішив до сходів, та скоро дізнався, що українська протиповітряна оборона знищила ракету.

Усе це було абсолютно нормально. Минулого тижня росіяни завдали кілька масштабних ударів ракетами та безпілотниками. Українська протиповітряна оборона чудова – коли українцям дають засоби, вони дуже добре захищають своїх людей, а саме в Києві зосереджена їхня обмежена ППО. Ми продовжили інтерв'ю, щойно я зміг відновити зв'язок.

Один вид "запуску" був ненадовго перерваний іншим: запуск моєї літературної книжки – буквальним запуском ракети.

Зауважте Росіяни анонсували нову ракетну атаку і назвали цілі

Українці трудяться навіть під час війни

Це був нескінченно малий досвід тих перебоїв, із яким десятки мільйонів українців стикаються постійно через безглузду війну Росії, що змінює обриси життів людей, навіть якщо не припиняє їх. Росія завдає ударів по мирних жителях постійно, майже щодня.

Сенс не тільки в тому, щоб убивати людей і руйнувати цивільну інфраструктуру, а й у тому, щоб прищепити певний погляд на життя. Нічого хорошого ніколи не станеться. Бійтеся завжди. Не робіть нічого нового. Здавайтеся.

Але люди все ж таки починають нові проєкти в Україні. Українські письменники плідно працювали під час цієї війни, включно з письменниками, які служать у Збройних силах. Сергій Жадан, видатний харківський поет і романіст, щойно випустив книжку. Мені вдалося провести з ним три бесіди у двох містах. Коли-небудь з'явиться збірка української військової поезії в перекладі, і це буде приголомшливо.

Українці запускають культурні проєкти один за одним, навіть якщо зараз це слово звучить дивно. Я взяв участь у двох таких "запусках" лише за один тиждень: великий історичний проєкт у Києві під назвою Ukrainian History Global Initiative і нова культурна інституція у Львові INDEX, що базується на фіксації досвіду війни за допомогою різних методів і з різних поглядів. У Літературному музеї в Харкові відкрили нову цікаву (частково інтерактивну) виставку Костянтина Зоркіна.

Цікаво Свобода для студентів і мотивація для університетів: як працюють державні гранти на навчання

Коли ми зможемо зустрітися, ми зможемо зібрати сенси слів із навколишнього оточення. Я вдячний усім моїм друзям, колегам і тим, хто приймав мене в Україні. Без часу, проведеного в Україні, "Про Свободу" була б іншою, біднішою книгою. І тому, який би я не був щасливий розповідати сьогодні про книжку у Великій Британії та США, мені здається правильним, що спершу відбулося щось на кшталт її "запуску" в Харкові.

Коли ми не можемо зустрітися, у нас залишаються слова. Ми можемо простежити за змістом слова "запуск" – від грубішого до м'якшого і навпаки, по дузі, яка, можливо, веде до деякого розуміння.