В Європу Україну заганяє Росія, – рецепт виходу з кризи від братів Капранових

На його "скромну думку", перший крок – треба визначитись, куди ми все ж таки йдемо, куди ми вилазимо.

Криза – яма. З ями можна вилазити на північ, на південь, на схід, на захід не лише географічно, але й економічно різними шляхами. Оскільки у нас ще жоден уряд і жоден президент не сформулювали, що ж ми будуємо, куди ми виходимо – ми нікуди не можемо дійти. Що таке Україна!? Ну, крім того, що все буде "зашибісь", ніхто нічого не говорить: що ми розвиваємо, які у нас козирі, які у нас переваги, як ми їх розвиваємо? Поки ніхто нам цього не сказав. Тому поки цього не буде, ні один крок, ні п'ять кроків ніде не спрацюють. Таке враження, що у нас кожен уряд у свій бік тягне – Яценюк тягнув туди, а Гройсман тягне туди. І напевно, це єдиний крок, який нас витягне з кризи,
– підкреслює Віталій Капранов.

Також письменник зазначає, що нам треба визначитись зі своїм шляхом, тоді можна помилитись з одним кроком, двома, проте підсумковий результат буде позитивним.

Україна, як завжди, вибирає свій шлях під тиском зовнішніх обставин. Так у нас повелося, що зібрати Майдан може тільки влада, а розігнати – тільки опозиція. Так само тут – в Європу нас заганяє Росія, і ми під цим тиском зараз перебуваємо та йдемо туди, куди нас жене ворог, на превеликий жаль. У нас немає самостійного визначення, самостійного рішення. Тому ми за ці роки зараз тільки-тільки починаємо робити деякі кроки з того, щоб ловити когось "на гарячому" або знімати з посади. Це все дуже складно, тому що в Україні корупція та держава це синоніми, навіть корупція – це держава, а держава й є корупцією. Але, тим не менше, окрім такої показової боротьби з корупцією, я не знаю, що ми робимо, куди ми йдемо,
– розповів один із відомих братів.

Крім того, пан Віталій прокоментував імовірність третього Майдану.

Звісно, нового Майдану не буде, і це не спішно. Майдан – крайня стадія. Українці йдуть на Майдан, не тому що вони запланували зібратися просто так на Майдані, а тому що туди штовхає душа та серце, коли всім непереливки. Сьогодні до такої останньої соломинки, до такого кроку дуже далеко. Давайте не будемо забувати: на Майдан ми йшли і в 2004-му, і в 2014-му не за тарифи, не за добробут, а за честь людської гідності, за право самим вирішувати свою долю, а не за те, щоб газ коштував по 20, по 30, чи по 150 та не за високі зарплати. В 2004-му з добробутом у нас було все гаразд, але люди пішли на Майдан,
– заявив митець.

За його словами, всі, хто спекулює темою третього Майдану, повинні дати чітку відповідь на питання: а хто організував попередні Майдани.

Ось після цього можна говорити і про третій. Оскільки ніхто їх не організовував, оскільки це були напівстихійні зрушення в підготованому середовищі, то тут ніхто не може сказати: я організував Майдан. А раз не може, отже ніхто не зможе організувати третій,
– зауважує Капранов.

Щодо нинішнього стану української книги, то він стверджує, що в нас все "зашибісь", якщо порівняти з 1995 роком.

Тоді взагалі був повний "нуль" абсолютно – нічого не було взагалі: нічого не писали та не видавали. А сьогодні у нас є письменники, є бестселери, дуже багато перекладеної літератури. Тобто, порівняно з мертвими, ми живі. Звісно, хотілося би краще, оскільки країна окупована російською книжкою, країна окупована російським інформаційним середовищем. На превеликий жаль, і розум наших читачів великою мірою окупований теж цією заразою, яка називається ворожою пропагандою, і це факт,
– сказав пан Віталій.

Відтак, йому б хотілося, щоб влада щось зробила, щоб щось тут змінилося, тобто захистила інформаційний простір.

Зрозуміло, що Україна – це не тільки оточена парканом територія, а це інформаційна територія, інформаційна країна. І Україна там, де є українська інформація, українська мова, українські впливи. Це те, до чого москалі дійшли давно, та те, що вони давно вже здійснюють. Щоправда, ми, на превеликий жаль, не можемо визначитись із цим питанням,
– невдоволено каже представник літератури.

Також він висловив думку щодо засилля української книги.

Є традиція, є комунікація, є канали постачання книжок, є попит читачів, і, власне кажучи, головне – це звичка аудиторії. Тому що без читача книжки не існує. Якщо ви видасте книжку, яка не потрібна читачеві, її ніхто не купить. Тобто традиційно ми інтегровані, на превеликий жаль, в російську книжкову систему, і тут немає про що говорити. Тому за один день нічого не зміниш. Але нам потрібна сама можливість регулювати, якої у нас сьогодні немає,
– зазначає він.

У той же час письменник стверджує, що попит на українські книжки збільшився. А щодо вибору конкретного читача, то тут тонке питання. Д

До прикладу, деякі російські переклади з'являються раніше, але вони зазвичай є дорожчими за українські, і тут уже має вагу питання економії, а не мови. Але якщо врахувати багато факторів, до прикладу у нас рванув перекладний сектор, то можна стверджувати, що українці віддають перевагу все ж таки українському,
– підсумував Віталій Капранов.

Читайте також: Це повний пиз**ць, – брати Капранови обурились музикою до Дня Незалежності