Василь Рац: Ми ніколи не змагалися, в кого модніша зачіска

Він повернувся до Будапешту, дуже часто перебуває на Закарпатті, у Береговому, де стежить за виступом місцевого клубу "Берегвідейк". Берегівська команда цього тижня виборола кубок України серед аматорських колективів. Свідком тріумфу був й Василь Рац. На Закарпатті поширилися чутки, що невдовзі Рац вкладатиме гроші в цю команду і допоможе їй потрапити до другої ліги професійного чемпіонату України. Кореспондент сайту Телеканалу новин “24” взяв інтерв"ю у Василя Раца.

- Василю Карловичу, яка ваша роль у команді з Берегово? То правда, що ви станете одним із її власників?

- Я справді відвідував поєдинки з участю "Берегвідейка". Річ у тім,
що часто гостюю у батьків, які мешкають поблизу Виноградово. Це
якихось 30 кілометрів від Берегово. Гріх не поїхати на футбол. Я
вболівав за Берегово. Не більше. Про фінансування берегівського клубу питання поки що не стоїть.

- То ви не збираєтеся пов'язувати свого майбутнього із роботою
футбольного функціонера?

- Ні, мене цікавить робота тренера і зараз я прикладаю зусилля
працевлаштуватися в одному із українських або російських клубів.

- Чи маєте багато варіантів?

- Спілкувань було багато, але до підписання контракту справа поки що ще не дійшла.

- Чому не хочете підняти на ноги "Ференцварош" або інші угорські
команди? Ви ж мешкаєте у Будапешті.

- Я перебрався до Угорщини ще у 1991 році. Граючи за “Ференцварош”, встиг окунутися в місцевий футбол. Уже тоді відзначив для себе багато негативних моментів. Час минув, а рівень угорського футболу значно погіршився. Суттєво знизилося фінансування угорських клубів, мало уваги приділяється вихованню підростаючого покоління. Футболісти та функціонери якось несерйозно ставляться до роботи. Можна сказати, що футбол тут дуже близький до аматорського. Я ж багато років провів у київському "Динамо", попрацював під орудою Валерія Лобановського і прагну серйознішої тренерської роботи.

- На тренерську ниву ви повертаєтеся з бізнесу. Розкажіть, як вам у
цій царині...

- Я веду свою справу з 1993 року і, можна сказати, не полишаю її і
дотепер. Були значні перерви, коли працював тренером "Ференцвароша" та київського "Динамо". Якщо вдасться працевлаштуватися тренером у серйозному клубі, то готовий зовсім залишити бізнес. Працювати на два фронти нереально.

- Ви готові продати свій бізнес чи маєте кому його довірити?

- Ми ще не вирішили. Це наш сімейний бізнес. Можливо, мою роботу
виконуватиме дружина Клара. Обидва сини нічого спільного з бізнесом поки що не мають. Молодший Атілла займається тенісом. Йому 19 років. А Ласло 21 рік. Він футболіст і грає у першій лізі чемпіонату Угорщини. Cтануть cини бізнесменами або ні - покаже життя.

- Це таємниця, який бізнес веде Василь Рац?

- Я представляв в Україні угорський завод з виробництва полімерів
та сировини для полімерного виробництва, а нині виконую посередницькі функції між українськими та угорськими партнерами. Робота досить цікава: багото подорожей, людських контактів, великий обсяг контрактів. Але з часом все одно все більше тягне на футбольне поле... Коли три роки тому з насолодою попрацював у "Динамо", то остаточно зрозумів, що саме цієї роботи мені бракувало в житті.

- А яку роль при виборі вашого майбутнього відіграють гроші? Невже
тренером можна більше заробити, аніж у бізнесі?

- Порівнювати важко. В бізнесі заробити можна більше, значно більше, але можна і втратити. Все залежить від сфери, терміну проекту та інших обставин угоди. Футбол мені ближчий. Хочеться проводити тренування, керувати грою, вигравати, жити на футбольній базі, дихати “футбольним повітрям”. Я засумував за цим і хочу знову працювати у футболі.

- Оцініть, будь ласка, рівень нашого футболу...

- Рівень українського футболу з кожним роком росте. Трохи вищу планку взяв чемпіонат Росії. Там більше амбітних клубів. У нас лише чотири або п'ять конкурентоздатних команд. Ми повинні підтягуватися до Росії, щоб бути ближче до рівня провідних європейських країн.

- А як щодо збірної України? Нам потрібен тренер-іноземець чи, може, варто довірити Юрію Калитвинцеву підготовку до Євро-2012?

- Важко сказати. Юрію Миколайовичу треба дати час. А часу обмаль. Ми господарі чемпіонату Європи і маємо достойно представити країну. Як на мене, у такий відповідальний період нашу збірну має тренувати більш досвідчений фахівець. Українець він чи іноземець - неважливо.

- Якщо ми порушили тему збірної України, то дозволю собі задати кумедне питання: як вам ідея Асоціації перукарів України вистригти на голові лідерів нашої збірної козацькі оселедці?

- Цю ідею я сприймаю як жарт.

- У роки вашої молодості футболісти дозволяли собі модні зачіски?

- Ми поводилися скромно. Оселедців чи інших витівок Валерій Лобановський би не сприйняв. Ми навіть довгого волосся не відпускали, хоч європейські футболісти були патлатими. Ми ніколи не змагалися, у кого модніша зачіска. Головним було показувати хороший футбол, а не хороший зовнішній вигляд.

- Не можу не спитати, як ви оцінюєте шанси українських команд в Лізі Європи.

- “Динамо” не те що може, але просто зобов'язане проходити в наступний етап. “Металіст” теж має великий шанс, але тільки у разі перемоги над “Сампдорією”. Що стосується “Карпат”, то ця команда потрапила в найсильнішу, на мій погляд, групу. Зіграла дуже гідно і здобула безцінний міжнародний досвід. Говорити про реальні перспективи “Карпат” в поточному розіграші складно, але набутий досвід виявиться дуже корисним на майбутнє.

Розмовляв Петро Оплів