Відновлення кредитування: плюси та мінуси законодавчих змін

Задля активізації використання кредитування 3 липня 2018 року Верховна Рада України ухвалила у 2-му читанні закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування".

Читайте також: Відновити кредитування: як у парламенті змінили "правила гри"

Метою ухвалення цього Закону є спрощення доступу суб'єктів господарювання та фізичних осіб до кредитів.

Закон покликаний захистити права кредитора-іпотекодержателя, зменшити можливість ухилення від кредитних зобов'язань при спадкуванні майна позичальника та удосконалити інструменти позасудового врегулювання.

З аналізу положень цього Закону вбачається, що він спрямований переважно на закріплення механізму захисту прав кредиторів.

З плюсів:

1) суттєвою зміною виступає удосконалення процедури позасудового врегулювання в частині переходу права власності на заставне майно, розмежовується відповідальність фізичних та юридичних осіб щодо цього питання. Для фізичних осіб пропонується встановити, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником – фізичною особою основного зобов'язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Для юридичних осіб після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

2) Наступним позитивним моментом виступає надання банкам або іншій фінансовій установі, яка має ліцензію на надання коштів у позику, можливості отримувати інформацію про позичальника з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, що важлива для кредитних відносин. Кредитори тепер зможуть здійснювати більш ретельні перевірки інформації, що впливає на спроможність виконання особою власних зобов'язань, а також перевірки факту смерті боржника банку для подальшої роботи зі спадкоємцями.

3) Передбачена обов'язковість встановлення в кредитному договорі максимального розміру кредитної ставки, що може бути застосована. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Це положення покликане захистити позичальника від зловживань з боку кредитора.

Читайте також: Закон про відновлення кредитування: що отримають позичальники і банки

4) Змінами передбачено, що ліквідація боржника-юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення боржника-юридичної особи кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням таким боржником зобов’язання. Цей пункт направлений на боротьбу з ухиленнями від виконання зобов'язань боржників-юридичних осіб.

5) У законі передбачено, що у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником виключно в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Таким чином поручитель буде захищений від збільшення їх відповідальності через зміни умов договору без їх згоди.

6) Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має може пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

З мінусів:

1) ухвалено зміну до положень про припинення поруки. Встановлено новий строк позовної давності щодо вимог до поручителів, а саме – якщо термін припинення поруки не встановлено, вона припиняється повним виконанням основного зобов'язання, або якщо кредитор протягом трьох років від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя (раніше було передбачено строк у 6 місяців). Але водночас, кредитор має подати позов до поручителя протягом трьох років від дня укладення договору поруки.

2) Доповнено статтю 1056-1 положенням у наступній редакції: у випадку незгоди позичальника зі збільшенням процентної ставки, позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З моменту погашення заборгованості в повному обсязі за кредитним договором зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше ніж 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.

Таким чином, у разі непогодження зі збільшенням процентної ставки позичальник має протягом короткого терміну (30 днів) погасити у повному обсязі заборгованість за договором, що може поставити таку особу у скрутне матеріальне становище та привести до виникнення великої заборгованості, якщо в нього немає можливості здійснити таке погашення.

Читайте також: Потрібне повноцінне відновлення іпотеки, – експерт про законодавче відновлення кредитування

3) Варто окремо звернути увагу, що Законом було введено норму такого змісту:

У разі, якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (в тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо, на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності) всі реконструйовані, новостворені об'єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Тобто, мається на увазі заборона виведення об'єкта з-під іпотеки шляхом проведення боржником реконструкції або через проведення самочинного будівництва.

Проте така норма видається дещо суперечливою, оскільки правовірним власником самочинної будівлі (споруди, об'єкту тощо) може бути третя особа, наприклад, за інвестиційним договором на придбання житла, також не узгоджується і з положеннями Цивільного кодексу України. Адже, згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці… за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню… (частина четверта статті 376 ЦК). Крім того, за частиною 5 цієї статті Кодексу на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

4) Встановлено зобов'язання спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах – до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Серед негативних моментів документа аналітики вказують посилення відповідальності поручителів, звуження норми про зобов'язання спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину, а також той факт, що розмір процентної ставки за кредитом залишиться практично без змін.

Що ж стосується описаних вище плюсів та мінусів певних положень Закону, то дивлячись яку мету переслідує та з якого боку опиняється певна особа (кредитора чи боржника), одні й ті ж положення можуть бути розцінені як позитивні, так і як негативні.

Автор: Платон Даниленко, партнер Юридичної компанії EXPATPRO

Читайте також: У законодавчих змін у сфері кредитування є свої плюси і мінуси, – аналітик