Він вам не корсар: для чого Лукашенко виправдовує власне повітряне піратство

Білоруський диктатор співає тепер зовсім по-іншому ніж іще донедавна, коли самовпевнено наполягав на власній правоті, звинувачуючи у всьому Захід. Причиною такої зміни в риториці тирана слугують романси, які співають йому державні фінанси Білорусі.

Цікаво Україна опинилася на небезпечній розтяжці: що задумав Лукашенко

Самовпевнений демагог

Неправомірно приземливши літак із Протасевичем на борту, кривавий вусань стверджував, що таких заходів він вимушений був ужити через, начебто, повідомлення про бомбу на борту залізного ірландського птаха.

Повідомлення про вибуховий пристрій було нібито надіслано диспетчерам на електронну пошту. Відтак, пілотам наказали прямувати до мінського летовища в той час, як Вільнюс уже був на коротшій відстані лету.

Самопроголошений президент безапеляційно стверджував, що був занепокоєний долями людей в літаку.

Трохи згодом у Лукашенка вже заговорили про присутність терориста на повітряному судні як причину таких піратських дій. Очевидно, слова про просто бомбу у відриві від того, хто її за всіма законами жанру встановлює зазвичай на літаках, здалися Мінську занадто вже слабким аргументом.

Втім, цілком очевидно, що фігуру підривника було введено для того, аби додати епізоду переконливості. Вкраплення ноток драматизму й трагедії, на думку архітекторів міфу про необхідність примусового приземлення, мало би бути доречним.

Знову таки, у кращих традиціях голлівудських кінокартин про екстремістів, які викрадають цивільну авіацію просто у повітрі. Інакше кажучи, Лукашенко, за його задумом, повинен був виглядати, як той, хто героїчно зловив на льоту те, що раніше було вкрадено на льоту.

У серпні минулого року він пішов іще далі і заявив про готовність сприяти розслідуванню за участі представників західних країн.

Під час спілкування із пресою з його уст пролунали звинувачення на адресу американців у відсутності реакції на запрошення до спільного розслідування. Мовляв, я ж вас запрошував, а ви мовчите. Отже жодних фактів, які б свідчили проти мене, у вас немає. А є навпаки такі, котрі доводять протилежне. Такі гучні, а проте й надалі голослівні заяви в контексті інциденту з іноземним літаком лунали аж до зими.

Зверніть увагу! Вже в січні цьогоріч лінія риторики самого Лукашенка та його інформаційної свити в цьому плані почала дедалі більше видозмінюватися.

Спроби врятувати потопельника

У грудні минулого року в Мінську вирішили потихеньку брати курс на спроби спростувати звинувачення в повітряному піратстві.

Ще б пак, адже на початку позаминулого місяця з'явилися свідчення одного із колишніх диспетчерів мінського летовища, котрий нині перебуває в Польщі.

Він повідомив, що посадку координував представник білоруського КДБ, паралельно передаючи обстановку через мобільний зв'язок комусь із керівництва.

Таким чином вже наприкінці січня Лукашенко пропонує заходу "спустити ситуацію на гальма". Білоруський самодержець вже 21-го січня заходився запевняти, що ICAО (Міжнародна організація цивільної авіації) не розгледіла жодних порушень у діях білоруської сторони. Хоча підсумкове засідання у цій справі відбулося лише за десять днів після самовдоволених слів господаря Білорусі.

За підсумками фінального звіту організації виявили низку прогалин та невідповідностей в інформації, яку надала білоруська сторона.

Проте це не зупинило відчайдушних спроб відбілити репутацію Лукашенка. Трохи згодом в мережі з'явилося відео з жертвою цього акту повітряного піратства – Протасевичем.

Лукашенко усіма способами намагається відбілити власну репутацію / Фото Getty Images

На відео він, у кращих традиціях оруелівської антиутопічної реальності, говорить про те, що має якісь неспростовні докази на користь невинності винуватців інциденту. Каже, що готовий їх усі надати відповідним органам. В тому числі – й якісь дві книги невідомого походження, на сторінках яких, за його словами, викладені всі необхідні факти, якими буде підкріплено документальні доводи.

Показово! Крім того, з вуст вчорашнього опозиціонера лунає теза про те, що він збирається судитися з ірландським авіаперевізником. Що цікаво, то це те, що раніше про наміри подати до суду говорив сам Лукашенко.

Враховуючи попередній виступ горе-опозиціонера на пропагандистському ОНТ, в його слова, сказані в контексті злочину проти RyanAir, повірити дуже складно, якщо взагалі не неможливо.

Уся ця чергова постановка виглядає як намагання режиму очиститись в очах міжнародної спільноти за рахунок награних зізнань викраденого. Це наче б дитина виправдовувала педофіла після того, як той її примусить до сексуального контакту з ним. Та ще й погрожувала подати в суд на правоохоронців, котрі вивели зловмисника на чисту воду.

Водночас мета такої діловитої метушні у Білорусі стає зрозумілою, якщо врахувати фактор санкцій, які несуть цілком собі реальну загрозу для кволої білоруської економіки.

Варте уваги Нерозумний Лукашенко вирішив повторити "подвиг" Захарченка

Страх і ненависть у Мінську

Першопричиною всіх нещодавніх спроб виправдати незаконні дії білоруського диктатора є заборона на експорт тамтешньої калійної продукції.

Не так давно Литва заборонила білоруським експортерам продукції "Білоруськалію" використовувати транзитні потужності морського порту в Клайпеді для транспортування калію далі на Захід.

Таким чином "луканоміка" (як назвав економічну політику оглядач Іван Яковина) ризикує остаточно провалитися. За різними оцінками, в результаті поширення економічних санкцій на експорт калію білоруський бюджет матиме дефіцит в розмірі від 10 до 15%.

Зауважте! Якщо ситуація не зміниться, то Лукашенкові доведеться прохати Путіна про черговий кредитний транш. Цього разу вже набагато більший за літні 3 мільярди рублів. Путін же, зі свого боку, вимагатиме у відповідь на таку щедру зичливість значних політичних поступок.

Оскільки попри все своє підлабузництво перед Москвою Олександр Григорович все ще не надто бажає виглядати меншовартісним у порівнянні зі своїм старшим патроном, йому потрібно вигадати якийсь спосіб, як можна домогтися хоча би примарної надії на пом'якшення західних санкцій.

Інакше він постане перед дуже нелегким вибором: або й далі добровільно продовжувати інтеграцію із Кремлем, або спостерігати, як один за одним за нього відмовляються заступатися його досі поки вірні омонівці, котрі є, по суті, єдиною внутрішньою опорою його кривавої влади.

Може вас зацікавити – думка Яковенка про мету затримання Протасевича режимом Лукашенка: дивіться сюжет