Технічна вода з кранів та брак лікарів: як насправді виживають прифронтові міста

Війна на сході України триває вже сьомий рік. На лінії зіткнення загалом є 155 населених пунктів, та всі вони стикаються з певними проблемами "застою" й можуть згодом перетворитися на сіру зону. Сайт 24 каналу розповідає, які є шляхи допомоги прифронтовим містам та селищам.

Читайте також Загроза для України та світу, – Кривонос про проблему води у Криму

Що відбувається у прифронтових населених пунктах

Нещодавно експерти презентували ініціативу економічного розвитку прифронтових громад "На лінії зіткнення". Всі прифронтові містечка та селища — різні, але проблеми у них однакові, та їхнім вирішенням мало хто займається. Тому була створена коаліції прифронтових громад "На лінії зіткнення", до якої увійшли 12 прифронтових міст, представники бізнесу, влади та громадськості.

Андрій Грудкін, керівник проєкту, каже, що системно економікою в цих громадах ніхто не займається. І якщо подивитися на ці громади через 5-10 років — вони можуть стати "сірою зоною", що зіграє на руку Росії в її концепції "Україна як фейлд стейт, держава 404".

У свідомості українців уже сформувалася думка, що звідси виїхали люди і прифронтові міста є занедбаною "сірою зоною". Але це не так. Кількість дітей у дитячих садочках та школах щороку зростає, порівнюючи з кризовим 2015 роком. Це не історія про "дайте нам все і одразу", це прагнення розвитку на рівні з іншими українцями, — зазначив Грудкін.

Експерти кажуть, що більшість громад Донецької та Луганської області сформували хороші майданчики громадянської активності, незважаючи на те, що є багато стримуючих моментів. Валентин Краснопьоров, голова правління ГО "Сильні громади", наводить приклад, що там є військово-цивільні адміністрації, які не мають всіх повноважень місцевого самоврядування. І це "фактор стримування для розвитку".

Немає розуміння, стратегії та бачення цих територій. Україна живе в одному контексті, а прифронтові громади в іншому. Національну законодавчу базу для цих територій треба адаптувати. Так і виходить, що центральний уряд може забрати податок на землю, а громади втратили 218 млн грн (досліджували Торецьк, Щастя, Авдіївку, Попасну – 24), — каже Краснопьоров.

Також по темі Пожежі на Луганщині є провокацією російських бойовиків – ООС

Які є проблеми та як їх вирішити

Експерти виділили основні проблеми, з якими стикаються громади прифронтових населених пунктів:

• доступні медичні послуги та потреба побудувати хоча б одну лікарню на дві області: Луганську та Донецьку;
• водозабезпечення і можливість співфінансування доступного водоканалу аграрним бізнесом;
• інформаційна безпека на території та забезпечення українським контентом;
• залучення інвестицій та створення умов для розвитку бізнесу тощо.

Грудкін каже, що потрібно з того ресурсу, який є, розробити прозорі, інклюзивні та чіткі механізми. Щоб це дало поштовх і вирівняло прифронтові громади з тими, що поруч. Він додає, що кредити для бізнесу під 5-7-9% недоступні, їх потрібно розблокувати. Також потрібна перекваліфікація в умовах, коли будуть закриватися шахти, щоб люди не виїжджали, а залишалася працювати.

"Нам болить, коли в Краматорську, в місті, яке має 1,5 мільярди гривень бюджету, в рік епідемії коронавірусу, йдуть великі субвенції на утеплення будинків. А в Красногорівці люди п’ють технічну воду з кранів", — наводить приклади Грудкін.

Також велика проблему з доступністю медицини і нестачею лікарів. Експерти кажуть, що навіть якщо дати медику квартиру під ключ, не факт, що він поїде у прифронтові населені пункти. Тому треба придумувати додаткові преференції — надбавки тощо. До того ж, Донецька та Луганська область — це єдині області, які не мають третьої ланки медицини, тобто, обласних лікарень.

Дмитро Лубінець, Голова Комітету ВРУ з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій, наголошував на тому, що для прифронтових громад потрібні також інклюзивні законодавчі зміни.

Бюджет на розвиток Луганської та Донецької областей виділяється величезний, насправді. Але існує проблема, що стосується закону про децентралізацію, загалом. Сільська місцевість не може конкурувати з великими містами. Що менше населений пункт, то менше можливостей отримати фінансування, — зазначає Лубінець.

Він додає, що, гроші дають, насамперед, великим містам, а маленьким населеним пунктам з ними дуже важко конкурувати. Місцевим керівникам треба шукати можливість додаткового залучення, проте ВЦА (Військово-цивільна адміністрація) фізично не встигають це робити.

У Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, додають, що їхня головна мета — зробити регіон привабливим для бізнесу, що за рахунок сплати податків забезпечить розвиток громад та їхнє комфортне існування.

За словами першого заступника міністра Мінреінтеграції Ростислава Замлинського, стратегія економічного розвитку Донецької і Луганської областей включатиме розвиток областей трьома шляхами: шляхом створення умов залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій, фінансування розвитку за рахунок державного бюджету та за рахунок міжнародних донорів та організацій.

Також поки що вони зосереджуються на змінах на підконтрольній території, а потім це все пошириться на тимчасово окуповані території.