Війна у Нагірному Карабасі: які важливі висновки має зробити Україна
Війна у Нагірному Карабасі – це війна інтересів, яка була заморожена в 1994 році уМінську. Кожна з її сторін тепер триматиметься до останнього. Це, зокрема, дає можливість проаналізувати ситуацію в Україні.
Які важливі висновки у зв'язку з ситуацією в Нагірному Карабасі повинна зробити Україна – у прямому ефірі 24 каналу розповів Мохаммад Фараджаллах, головний редактор сайту "Україна по-арабськи".
Він зауважив, що після анексії Криму та Донбасу поширеною є думка про те, що заморожений конфлікт можна якось вирішити. Натомість – все якраз навпаки.
Конфлікт в Нагірному Карабасі був заморожений в 1994 році. В Мінську, як не дивно. І от сьогодні знову вибухнув, – наголосив експерт.
За його словами, наразі перед Туреччиною постає вибір – подальша дружба з Путіним чи підтримка братського народу. Друге питання – навколо економіки та газу.
"Після будівництва "Турецького потоку" з'явився або інформація про те, що він може бути не потрібен, або підстави так вважати. Щоб потік працював, їм треба газ. А газ якщо не з Росії, значить саме саме з Азербайдажу", – зауважив Фараджаллах.
На його думку, важливу роль у врегулюванні кризи відіграють саме союзники Єревана та Баку. Адже якщо Туреччина, наприклад, не надала б підтримку Азербайджану, "він би не був таким впевненим".
Вірменія – це остання держава на Південному Кавказі, яку умовно можна назвати союзником Росії. Тому Кремль зі всіх сил намагається її не втратити.
З іншого боку, Азербайджан отримав серйозного союзника – Туреччину, яка перебуває у дружніх стосунках з Росією. Про це у прямому ефірі 24 каналу розповів Мохаммад Фараджаллах, головний редактор сайту "Україна по-арабськи".
Важливо Війна в Нагірному Карабасі: Вірменія готова припинити вогонь
Проте, на його думку, російський президент Володимир Путін хоче покарати вірмен за їхню революцію, коли була спроба вийти з-під впливу Росії.
Він чекає президента Вірменії (Пашиняна – 24 канал), аби той приїхав "на поклон". Так, як це зробив Лукашенко. Путін вже не хоче дружби або митного союзу з Вірменією. Він хоче чогось більшого,
– наголосив Фараджаллах.
За його словами, Вірменія прекрасно розуміє, що вона окупувала частину Азербайджану та повинна відступити.
Тож якщо у влади країни вистачить духу та сміливості сісти напряму за стіл переговорів з Азербайдажном при гаранті, наприклад – Франції, вона може отримати серйозні шанси отримати надовго хорошого сусіда надовго.
"Якщо ж спиратиметься на Росію та воєнну підтримку інших союзників, рано чи пізно це питання не вирішиться. Тому що Азербайджан вже настільки зміцнів, він не відступить. Він висунув одну вимогу: вірменська армія має повністю вийти з регіону", – долав Фараджаллах.