Україна подає неправильний сигнал режиму лукашенка

Міжнародне право чітко визначає надання своєї території для здійснення збройної агресії проти іншої держави однією з форм збройної агресії. Тому білорусь хоч і без оголошення війни бере в ній участь з 24 лютого 2022 року.

Читайте Найоплачуваніший голос москви озвучив справжній план путіна

Україна має розуміти один момент

Вступ білорусі у війну проти України на стороні росії – це і є той найважливіший політичний факт, що дозволяє чітко визначати новий етап зовнішньої агресії проти нашої держави, що триває з лютого 2014 року.

Участь білорусі у війні проти України не зводиться винятково до надання своєї території для переміщення і розгортання російських військ.

• білорусь і росія є союзними державами, що здійснюють скоординовану політику у сфері оборони та безпеки.
• білорусь і росія мають спільне командування засобами ППО.
• білоруські війська здійснюють демонстративні провокативні військові приготування вздовж кордону з Україною, що не дозволяє Україні зосередити наявні оборонні ресурси на інших участках фронту.

Перетин українського кордону білоруськими військами – це хіба єдиний нереалізований досі білоруссю спосіб здійснення збройної агресії проти України. Але, повторюсь, і правила військового мистецтва, і міжнародне право зовсім не передбачають потреби реалізації цього кроку для того, щоб визначити білорусь державою-агресором.

І це, звичайно, надає Україні повне право використовувати проти білорусі та її військових активів зброю з метою самозахисту та оборони.

Важливо росія готує для ЗСУ виставу під виглядом "другого фронту"

Оголошення війни білорусі

З військової точки зору оголошення війни білорусі створило б Україні як низку проблем, так і переваг. Військові дії вздовж українсько-білоруського кордону суттєво активізувались би, що створило б нашій державі та ЗСУ низку додаткових серйозних клопотів, але натомість ЗСУ отримали б право активно працювати по ворожій військовій інфраструктурі.

Окрім цього, що, можливо, навіть більш важливо, Україна отримала б право на збройну підтримку білоруської опозиції. Як на мене, то зміна політичного режиму в білорусі шляхом усунення узурпатора та його поплічників, цілком могла би бути однією з цілей військової кампанії.

Але все це я говорю зовсім не для того, щоб закликати розпочинати бойові дії проти білорусі. Пов'язані з цим загрози, як на мене, серйозно перевищують вигоди від формалізації права наносити вогневе враження по території білорусі.

Моя думка полягає в іншому – на тому етапі, коли актуальним є питання починати чи не починати бойові дії у відповідь на збройну агресію, питання розриву дипломатичних відносин вже не мало би виникати.

Уникаючи цього рішення, Україна подає неправильний сигнал режиму лукашенка, який явно схильний перебільшувати свої можливості й військове значення через відсутність адекватної реакції України на вступ білорусі у війну проти нашої держави. Не відповідають – значить бояться. Думаю, саме такої логіки дотримується лукашенко. І це зовсім не сприяє згортанню ворожої активності з території білорусі.

Позиція України з цього питання (почекаємо, поки білоруські війська перетнуть наш кордон, а тоді розірвемо дипломатичні відносини) – одне з небагатьох питань зовнішньої політики, де мені важко погодитись з офіційним курсом нашої держави.

Також важливо – росія стане найбільшою політичною повією 21 століття: дивіться відео