Вже рік торочать, що готові припинити війну: як та чому Росія підло бреше про "мир"

Білоруське видання "Зеркало" спільно з 24 Каналом розповідає, чому це відбувається і як заяви російської влади не відповідають дійсності. 

Зверніть увагу Три країни НАТО виступили за гарантії безпеки для України ще до членства в Альянсі, – ЗМІ

Понад рік тому, коли повномасштабна війна тільки-но почалася, багато хто сподівався на те, що вона завершиться у короткі терміни під час переговорів. Наприкінці лютого та на початку березня 2022 року представники України та Росії зустрічалися декілька разів спеціально для того, щоб досягти миру. Однак нічого не сталося. Річ у тім, як саме у Кремлі бачили цей процес. У їхньому розумінні, щоб війна припинилася, Україна мала фактично здатися та прийняти всі вимоги, які озвучував Путін. Поки російська армія обстрілювала українські міста, міністр закордонних справ Росії Лавров розповідав, як виглядає мир у розумінні Кремля.

"Це демілітаризація, нейтральний статус, денацифікація. Те, що Крим давно є російським – це факт, який має бути визнаний. Повинна бути визнана незалежність, проголошена Донецькою та Луганською народними республіками у межах відповідних областей".

Саме у такому ключі Росія виступала на переговорах рік тому. І така позиція, яка дослівно повторювала вимоги Путіна, ні до чого не призвела, бо для України це фактично означало капітуляцію та здачу власного суверенітету. У міністерстві закордонних справ України про це прямо заявляли.

"Я почув сьогодні, що припинення вогню пов'язане із виконанням вимог Путіна на адресу України. Україна не здалася та не здасться. Ми готові до дипломатичних рішень, але поки їх немає, самовіддано захищатимемо нашу землю від російської агресії".

Переговори завершилися нічим, а на початку квітня 2022 року розпочався новий етап, коли відкрилися сліди численних воєнних злочинів російської армії після її відступу з-під Києва. Весь світ побачив наслідки окупації Бучі та інших населених пунктів: масові вбивства мирних жителів, мародерство, викрадення людей та тортури. Це призвело до того, що перспектива про щось домовитися з Москвою стала надто туманною, бо там власні воєнні злочини просто заперечують.

До літа 2022 року в Росії змінили свої умови для досягнення миру. Там продовжували заявляти, що він можливий, але тепер вимагали не лише Донецьку, Луганську області та Крим. У липні Лавров стверджував, що наразі Росії потрібно більше чужих територій.

"Зараз географія інша. Це далеко не лише ДНР та ЛНР, це ще й Херсонська область, Запорізька область та низка інших територій, і цей процес триває, причому триває послідовно та наполегливо".

Втім, на деякі кроки в Росії таки погоджувалися. Наприклад, тоді ж влітку в Туреччині підписали зернові угоди та розблокували українські порти для перевезень продовольства та добрив. Москва взяла на себе зобов'язання 22 липня, але вже 23 липня, тобто наступного дня, російські війська ракетами обстріляли одеський порт.

На той час переговори про припинення війни фактично не тривали. Хоча з'являлася інформація, що мирний договір могли б укласти, якби не Путін. У вересні агентство Reuters із посиланням на свої джерела писало, що ще на початку вторгнення заступник голови адміністрації російського президента Дмитро Козак нібито погодив з українською стороною мирний договір. Умовою були гарантії невступу України до НАТО, але Путіну цього було мало. Мабуть, той уже з самого початку хотів захопити більше чужої території.

30 вересня у Росії на папері анексували частину територій України: Донецьку, Луганську, Херсонську та Запорізьку області. Щоправда, Москві вдалося окупувати далеко не все, на що вона претендувала, а Херсон взагалі довелося покинути та відступити. Про мир у Кремлі говорити перестали. Не маючи можливості наступати та зазнавши великих поразок, російська армія перейшла до обстрілів цивільної інфраструктури України. Дивно, але ці удари виправдовували тим, що нібито завдяки їм вдасться досягти якогось миру.

"Наша мета – не розкручувати маховик конфлікту, а, навпаки, закінчити цю війну". "Ми цього прагнемо та прагнутимемо".

Путіну, здається, дуже сподобалася фраза про те, що війною він прагне миру. Тому що її ж він повторив неодноразово.

"По суті, повномасштабні бойові дії на Донбасі з 2014 року не припинялися — із застосуванням важкої техніки, артилерії, танків та авіації... Все, що ми робимо сьогодні, зокрема у спеціальній військовій операції, – це спроба припинити цю війну".

Буквально за чотири дні до цієї заяви Путіна російська армія ракетою Х-22 зруйнувала два під'їзди житлового будинку у Дніпрі та вбила 46 людей. І це навряд чи можна назвати спробою припинити війну. Але попри це, російська влада продовжувала запевняти, що насправді їх цікавить мир, і саме його вони домагаються.

"Я – за мир, однозначно. Я – за мир"

Лавров сказав це у лютому 23-го, коли багато хто очікував якогось великого наступу армії Росії на Сході України. Однак його так і не сталося. Москва настає слабо і, здається, готується до оборони. У Криму риють окопи завдовжки десятки кілометрів. І на цьому тлі, здається, російська влада починає говорити про мир по-іншому. Прессекретар Путіна Пєсков нещодавно прямо заявив, що потрібно Росії. Це території, захоплювати їх планують військовою силою.

"Ситуація в Україні може перейти у мирне русло за умови врахування ситуації де-факто та нових реалій, всі вимоги Москви чудово відомі".

"Поки що жодних передумов для переходу процесу у мирне русло немає. Для нас абсолютним пріоритетом продовжує залишатися та залишатиметься завжди досягнення поставленої мети. Поки що вона може бути досягнута лише військовим шляхом".

І це справді дуже важливі слова. Тому що цілі Росії зараз – це як мінімум окупація та контроль над тими територіями, які їй вдалося захопити з 2014 року. І доки російська армія продовжує перебувати на чужій землі, всі розмови про мир з боку Кремля – це просто слова.