Чому Асад програє війну в Сирії та буде змушений тікати в Росію?

Про це повідомляє 24 Канал із посиланням на Віталія Портникова. 

До теми Чому у Сирії все так непросто: простими словами про події в країні

Диктатор програє війну в Сирії

Мешканці Хами підіймали повстання ще тоді, коли Сирією керував батько нинішнього диктатора Хафез Асад. Вважають, що під час знищення повстанців він міг вбити від 15 до 25 тисяч мешканців Хами. Тепер лідер повстанців Абу Мохаммад аль-Джолані у своєму зверненні до мешканців Хами сказав про те, що вдається закрити рану 40-річної давнини. Він мав на увазі те, що місто Хама нарешті позбулося правління династії Асадів.

Але ми прекрасно розуміємо, що це зовсім не остання мета повстанців. Вони будуть розвивати свій наступ і надалі. Окрім Хами, вони зайняли й військовий аеродром поблизу міста зі стратегічно важливою для сирійської армії технікою. Тепер наступним містом, на яке може здійснювати наступ армія повстанців, є Хомс. Якщо вдасться оволодіти цим містом, відкривається дорога на сирійську столицю Дамаск і, звичайно, перспектива швидкого падіння режиму сирійського диктатора Башара Асада.

Здавалося, що цей режим вже абсолютно і без жодних проблем контролює більшу частину території Сирії й опанування всієї іншої території для нього тільки справа часу, однак, як і варто було очікувати, в ситуації, коли сирійська опозиція розвинула наступ на позиції Башара Асада, він виявився абсолютно безпорадним просто тому, що ніколи не міг контролювати ситуацію у власній країні. Він перетворився на абсолютну маріонетку Росії, ісламської республіки Іран та проксі-сил Ірану – "Хезболли".

Терористична організація "Хезболла" абсолютно змінила ситуацію в Лівані та фактично – знищила державу, в якій перебуває. Проте не залишала спроб допомогти Башару Асаду знищити державу у Сирії. Все у неї виходило до того часу, доки Ізраїль фактично не розгромив "Хезболлу", коли фізично він знищив більшу частину її політичного і військового керівництва, а в результаті безпрецедентної операції з пейджерами – вивів з ладу сотні бойовиків терористичної організації.

Як виявилося, "Хезболлі" не до Башара Асада. Владіміру Путіну, який застрягнув у своїй війні з Україною та вважає боротьбу з нашою країною головним політичним пріоритетом, також було не до Башара Асада. Іранським аятолам, які були зайняті власним конфліктом з Ізраїлем, готували обстріли території єврейської держави, а потім намагалися врятуватися від наслідків відповіді, також було не до Башара Асада. А сирійській опозиції завжди було до Башара Асада і повалення його режиму.

Тепер, звичайно, виникають досить серйозні питання: як буде надалі розвиватися ситуація у Сирії та на Близькому Сході? Який режим може прийти до влади та ще й заволодіти усією новітньою зброєю, яку Дамаск міг отримувати від Тегерану і Москви? Чи не буде це радикальний ісламістський режим, який не буде так зацікавлений у співробітництві із Заходом, як і у співробітництві з Росією та Іраном? Чи все ж таки ми в результаті отримаємо помірковану владу, здатну до співробітництва з країнами цивілізованого світу? Владу, яка буде усвідомлювати потребу виступати єдиним фронтом проти Москви та Тегерану? 

Звичайно, про це все рано говорити. Хоча вже сьогодні у столицях країн арабського світу йдуть серйозні перемовини щодо наслідків ймовірного падіння режиму Башара Асада. Для того щоб запобігти цьому падінню, потрібні інтенсивні зусилля з боку двох держав, які фактично відповідають за збереження цього режиму, – путінської Росії та ісламістського Ірану.

Проте, щоб допомогти Асаду, Путіну доведеться зняти з фронту в Україні чималу частину літаків, які мають почати постійні бомбардування позиції повстанців. Це вже буде не так просто, враховуючи те, що у розпорядженні повстанців є власні літаки, і вони можуть відповісти росіянам, скажімо, знищенням їхньої авіаційної бази "Хмеймім". Це стало б серйозним ляпасом по тих позиціях, які займає Путін на Близькому Сході. 

Іранцям теж не так просто. Вони вже говорять про те, що готові перекинути до Сирії власних військовослужбовців КВІР. Також вони запевняють, що до Сирії незабаром прибудуть шиїтські бойовики з Іраку. Але все це також досить ризиковані операції з огляду ще й на те, що на боці сирійської опозиції можуть виступати США, які здатні використати ситуацію, щоб просто на території Сирії знищити якомога більше військовослужбовців КВІР. 

У такому разі Ірану доведеться досить довго міркувати, яким є ризик прибуття великої армії на територію сусідньої Сирії та чи встигне Іран взагалі все це зробити. Насправді мова йде не про рішення, які потрібно ухвалювати тижнями чи місяцями, а про рішення, які потрібно буде ухвалювати днями. В іншому разі Башар Асад може виявитися в очах своїх покровителів тим, хто здає місто за містом. У результаті диктатор опиниться там, де й має, – у Москві, де вчаться його діти. 

Складається враження, що сирійський диктатор був в російській столиці не стільки для того, щоб говорити про військову допомогу для свого режиму, і навіть не для того, щоб взяти участь у захисті дисертації в Московському університеті свого старшого сина Хафеза, а для того, щоб домовитися про умови своєї політичної еміграції у випадку, якщо йому не вдасться втримати ситуацію в Сирії.

Башар Асад прекрасно розуміє: якщо він потрапиться в руки повстанців, то на нього чекає доля Муаммара Каддафі та інших арабських диктаторів, які знищували власний народ, користуючись будь-якою зброєю і попри будь-які жертви. Можливо, це саме той час, коли Башару Асаду і членом його злочинної сім'ї стає просто страшно через те, що вони роками обслуговували Москву і Тегеран.