Військо України. Якби не Грюнвальдська битва — Україна була б у складі Німеччини

6 жовтня 2015, 09:00
Читать новость на русском

Одна з найбільших битв Середньовіччя — битва під Грюнвальдом — безповоротно вплинула на хід історії України.

До Дня захисника України 24 канал підготував для вас серію матеріалів про визначні військові досягнення нашої країни: від Київської Русі — до тепер. Адже зараз все могло бути по-іншому.

Хрестоносці-загарбники

Тевтонський орден, заснований у 12 столітті, був лицарським орденом римо-католицької церкви. Орден брав участь у хрестових походах та відіграв значну роль у християнізації Східної Європи.

Згодом, під приводом боротьби з язичниками, орден почав завойовувати землі у прибалтійських сусідів. До перемог йшли впевнено — лицарі здійснили більше 140 походів на литовсько-руські та польські землі.

Бій під Грюнвальдом

Однак смертельна битва під селом Грюнвальд (територія сучасної Польщі) поклала край їхнім загарбництвам. 15 липня 1410 року військо Королівства Польського та Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського завдало смертельного удару по лицарях-тевтонах. В історію битва увійшла як одна з найбільших битв Середньовіччя.

Як зазначають історики, військо Тевтонського ордену нараховувало 27 тисяч лицарів, а польсько-литовсько-руське військо — 39 тисяч. Та дані щодо чисельності і втрат у битві не є достовірними, кажуть науковці.

Сторони кілька місяців готувалися до битви. Військо Тевтонського ордену на чолі з магістром Ульріхом фон Юнгінгеном складалось з німців, онімечених слов’ян та інших.

У складі війська короля Польського Владислава Ягайла і великого князя литовського Вітовта були поляки, білоруси, українці (Галичина, Поділля, Київщина, Сіверщина, Волинь), воїни зі Смоленська, чехи і навіть — невеликий загін татар. Тож Грюнвальдську битву називають ще "битвою народів".

Історичний поворот для України

Лицарі-тевтони вважали ворогами не лише язичників, а й православне слов’янське населення Великого князівства Литовського. Тож участь українських полків у Грюнвальдській битві мала важливий історичний сенс.

Згодом, після перемоги у битві під Грюнвальдом, у другій половині XIV століття землі сьогоднішньої центральної, східної та південної України увійшли до складу Великого князівства Литовського. Русини тут займали важливі пости у системі литовських правлячих еліт. А якби союзники програли — невідомо, яка б долі спіткала Україну. Якби тевтони перемогли — цілком імовірно, що наша держава увійшла б у склад теперішньої Німеччини.

Українці та всі воїни, які здолали у битві лицарів Тевтонського ордену, можуть пишатися своїм неоціненним внеском в історію. Адже їхня участь вирішила не лише долю східних і західних слов’ян, а й всієї середньовічної Східної Європи. Вони поставили "крапку" на експансії Тевтонського ордену.

Синьо-жовтий стяг

Вперше в історії записано, що на поле битви під Грюнвальдом руські воїни вийшли та боролися під синьо-жовтим прапором.

За участь у битві король Ягайло щедро винагороджував русинських воїнів. Одним з них є лицар Іванко Сушик з Романова (біля сучасного Львова). Воїн отримав у володіння від короля два села. У 2005 році "Укрпошта" випустила марку з лицарем Сушиком.

Користуючись нагодою редакція 24 каналу вітає усіх захисників України зі святом!