Далекий 2003 рік: як Росія насправді починала війну проти України

Цю так звану "спеціальну операцію" згодом назвуть репетицією анексії Криму. Але 21 рік тому сигнали про майбутнє вторгнення почули не всі. Як Росія починала приховану війну проти України – дізнавайтеся у межах програми "Кордон.UA", пише 24 Канал.

Дивіться також Бояться висадки українського десанту: окупанти будують нові фортифікації на узбережжі Криму

Десятки КамАЗів один за одним висипали пісок та каміння. Аби робота не припинялася ані на секунду, росіяни працювали у кілька змін. Все задля того, аби вкрасти у "братньої України" маленький шматочок посеред Керченської протоки – острів Тузла. Щоб до нього дістатися, їм потрібно було збудувати дамбу завдовжки 5,5 кілометрів. І це майже вдалося.

Передумови конфлікту

У 1996 році Росія та Україна провели перші перемовини щодо розмежування Керченської протоки, а також Азовського та Чорного морів. Ініціатором засідань була саме Україна, бо ж сусід ніяк не міг визначитися, де ж потрібно намалювати кордон.

Поки Москва міркувала, депутат Краснодарського краю Алєксандр Травніков видав книгу "Коса Тузла та стратегічні інтереси Росії", де закликав повернути острів під контроль Москви. Створив навіть групу однодумців, з якими намагався достукатись до Владіміра Путіна, мовляв, треба ж відновлювати справедливість.

Лише у січні 2003 року Україна та Росія підписали договір про українсько-російський кордон. Але з ратифікацією не поспішали. І ось тоді Кремль почав діяти.

Не пропустіть Зеленський відповів, чи є в України план щодо Криму

Початок будівництва

29 вересня Росія без попередження розпочала будівництво дамби з Таманського півострова в напрямку української Тузли. Військові попереджали: у разі порушення кордону – буде відкрито вогонь на ураження. Та на вимоги української сторони зупинити будівництво – Росія не реагувала.

Події на Тузлі моряк-прикордонник Андрій Покраса пам'ятає не з новин. На той час військовий служив в Керченському загоні морської охорони. Він був одним із тих, хто за першим сигналом готувався боронити острів.

На острові Тузла вже розпочали конкретно заставу будувати, з нашої сторони в Керчі системи "Град" порозгортали. Настрій був серйозний та бойовий, готувалися до всього,
– зазначив захисник острова Тузла Андрій Покраса.

До можливого вторгнення на острів прикордонники серйозно готувалися. Розпочалося будівництво прикордонної застави. Вздовж усього периметру були виставлені пости, а у морі постійно перебували кораблі та катери Морської охорони. Головна мета – не допустити висадки росіян на українську територію.

Щодня дамба наближалася до українських берегів на 150 метрів. Прикордонники кажуть, росіяни і справді дуже поспішали.

За годину до 100 КамАЗів висипали землі. День і ніч все йшло. Там був спуск з боку, де вони насипали ту дамбу. Там повністю все освітлювалося. Не від ліхтарів, а від фар машин,
– наголосив прикордонник.

Дивіться також Уроки історії та кілька питань до Сікорського: що не так із заявою глави МЗС Польщі про Крим

Реакція місцевих жителів

Паралельно російська пропаганда активно поширювала ще одну тезу. Мовляв, "після розпаду Радянського Союзу Україна отримала Тузлу помилково, а помилки потрібно виправляти". Це не на жарт обурило мешканців острова. Позиція в усіх була єдиною – Тузла, як і увесь Крим, належить Україні.

"Наш острів та місто, Керч та Крим – це нероздільні речі. Це все мають вирішувати. Не знаю, як вони хочуть. Відірвати. Як можна відірвати руку? І так само відірвати острів від Керчі", – наголосила місцева мешканка Валентина.

"Все пов'язано з містом, з Україною. Коріння все з України. Чого ж ми поїдемо туди, в Росію?", – розповів місцевий Яків Воловенко.

Чекати, коли росіяни дістануться острова та встановлять на ньому свій прапор, українці не збиралися. На таку миттєву реакцію Москва, вочевидь, не очікувала.

Поки велися будівельні роботи, російські військові теж часу не гаяли і постійно провокували прикордонників, аби ті відкрили вогонь першими.

Вони провокували конкретно, ми стояли 2 – 3 катерами. І їхні малі ФСБшні катери заходили в Керч – до портів та заводів, провокуючи на стрільбу, щоб застосували зброю,
– Андрій Покраса.

Він додав, що росіяни не визнавали кордони. До прикладу, якщо український рибалка порушував кордон, вони арештовували та засуджували його на своїй території. Водночас якщо російський рибалка перетинав кордон, вони цього не визнавали.

Радимо прочитати Каральні заходи та укріплення Керченського мосту: що зараз відбувається у Криму

Перемовини

За місяць, у жовтні 2003 року, після непростих перемовин будівництво дамби таки зупинили. На той момент до української території залишалося 102 метри. Вже 2 грудня замість звичайного поста на острові Тузла з'явилася прикордонна застава.

Явно було видно, що не дружній сусід, це 100%. Ніхто не думав, що зброю будуть застосовувати на той момент, але вся ця агресивність вже була зрозуміла,
– зауважив захисник острова Тузла.

Та мало хто пам'ятає, що перед операцією "Тузла" Росія вже провела її репетицію у Казахстані. У 2002 році вона поклала око на дві незаселені оази у Каспійському морі – острови Укатний та Жорсткий. Кремлю не давали спокою нафтові родовища поблизу та сила-силенна каспійських осетрових.

Але на відміну від українського суспільства, казахи все проковтнули, а тамтешні ЗМІ ситуацію не розгойдували. І хоча перемовини за кадром були досить напруженими, згодом в угоді про розмежування Каспійського моря таки зазначили – острови залишаються за Росією.

Майже за рік до анексії Криму росіян вчергове викрили на недружніх діях. Під час досліджень дна Чорного моря поблизу Севастополя наші гідрологи почули дивні сигнали.

Україна не на жарт "заметушилася". Флот перевели в бойову готовність, а на пошуки невідомого пристрою кинули всі сили. Зрештою, водолазна група знайшла на дні моря кабелі від російського розвідувального буя, який певний час фіксував так звані "відбитки пальців" усіх суден, які заходили в акваторію. Аби приховати свою причетність, московські шпигуни стерли з кабелів усе маркування.

Інформацію про пошуки невідомого сигналу росіянам "злили" зрадники, аби ті встигли зрізати буй. На питання "чому ж Україна не здійняла міжнародний скандал?" – відповідь проста. Згадайте, хто був "за штурвалом" – 4 президент Віктор Янукович. А що сталося вже наступного 2014 року – всі і так чудово пам'ятають.

Для росіян українське море завжди було ласим шматком. Тузла та Крим були лише інструментами для досягнення головної мети – приборкати нашу країну та ізолювати її від зовнішнього світу.

Зупинивши у 2003 році будівництво дамби, Кремль висунув умову: без його згоди жоден військовий корабель не міг пройти через Керченську протоку. Насамперед – кораблі НАТО, наміри про вступ до якого оголосив Київ.

Анексія Тузли відбулася разом з анексією Криму – у 2014 році. Тепер це підпора сумнозвісного Кримського моста.

Та свою мету має і Україна – справедливе покарання агресора, який ніколи не приховував своїх намірів. Саме тому на Тузлу, як і на Крим, неодмінно чекає повернення додому.