Як Китай може врятувати Лукашенка від вторгнення в Україну

Навіщо Лукашенко їздив у Китай

Однак перші враження після поїздки дають підстави вважати, що ризики дещо перебільшені, а організовуючи зустріч із Сі Цзіньпіном самопроголошений президент Білорусі переслідував власні цілі, а не виступав посланцем чи посередником з російського боку. Які ж основні інтереси Мінську?

Читайте також Крим – наша панацея у війні з Росією

По-перше – безпека. Загроза розширення російського військово-політичного та економічного контролю змушують білоруське керівництво шукати вихід із ситуації та зберігати поле для маневру. Китай в зазначеній стратегії – пріоритетний варіант.

Варто згадати вересень 2022 року, коли Сі Цзіньпін здійснив закордонний візит в Астану і чітко публічно артикулював власну позицію: Казахстан – стратегічний партнер КНР, який отримує "гарантії безпеки" від Піднебесної.

Переконаний, що у Мінську дуже зацікавлені в аналогічному сценарії. Підхід білоруської сторони заснований на привабленні китайських інвестицій в технологічні ініціативи (розвиток проєкту "Великий камінь"), транзиту інфраструктуру тощо. Якщо китайські кошти зайдуть, вони підпадатимуть під захист, а значить і під перспективу отримання аналогічних гарантій.

Варто відзначити, що в реалізації концепції "Шовкового шляху" важливе місце займає пункт пропуску на білорусько-польському кордоні Брест – Тересполь. Його використовують виключно для транзиту потягів з китайською продукцією на європейський ринок у значних обсягах (за рік понад 7 тисяч товарних складів).

За таких обставин, Сі Цзіньпін однозначно зацікавлений зберегти одне з "вікон в Європу", а в Білорусі будуть раді його розширити та модернізувати.

До речі, вказана обставина грає важливу роль і в контексті українських національних інтересів. Яку? Навіть у разі гіпотетичної готовності Білорусі підтримати повторне вторгнення російських військ на київському напрямку, Польща могла б ініціювати закриття коридору, вдаривши по позиціях не тільки білорусів, але й КНР. За таких умов, будь-які агресивні дії білоруської армії не відповідають інтересам китайської економіки, що створює додатковий стримувальний фактор.

Лукашенко не хоче втратити контакти з Україною

По-друге, власне економіка. Білоруські виробники шукають виходи для реалізації калію, що має стратегічне значення для наповнення бюджету. Попри декларативно партнерські стосунки в рамках союзної держави, є інформація про те, що російська сторона може ускладнювати або як мінімум – не допомагати транзиту білоруських добрив через власну територію.

Важливо Бахмут – не Сталінград: чи варто й далі обороняти місто

Не варто забувати, що калій білоруського походження складає конкуренцію російській продукції. Можливо, саме тому ідея будівництва порту на російській території для реекспорту калію з Білорусі – зависла. Крім того, контролюючи маршрут експорту, Кремль отримає дієві інструменти політичного впливу на білоруське керівництво.

Таким чином, з високою ймовірністю Лукашенко просив китайського колегу натиснути на російського президента Владіміра Путіна у питанні забезпеченні безперебійного експорту білоруського калію до китайських споживачів під гарантії КНР. Навіть, якщо для цього треба буде давати значний дисконт, головне для Мінська – це поступово виходити із російської залежності та економічної ізоляції.

Цікавий факт, що попри критичну точку у відносинах з Україною, білоруська сторона дотепер зацікавлена у пошуку прагматичних економічних контактів з української владою. Під яким приводом? Транзит стратегічно важливої продукції.

У травні 2022 року в ЗМІ ширилась ідея (в першу чергу, за ініціативи білорусів), що українське зерно може безпечно проходити через білоруську територію в порт Клайпеди, якщо Литва "розблокує" експорт білоруських добрив. Тоді ідея не була реалізована через зрозумілі обставини, а потім розпочав роботу "зерновий коридор".

Є підстави вважати, що у Мінську зараз із задоволенням підтримають продовження угоди по зерну, особливо у випадку виникнення ініціативи з боку ООН щодо її розширення і включення у номенклатуру продукції білоруських калійних добрив.

З огляду на те, що так званий "мирний план" Китаю передбачає подальше функціонування чорноморського маршруту, білоруська сторона намагається заручитись китайською підтримкою у проєкті подібного характеру. Проте, не треба забувати, що ключова умова в реалізації такого плану залежить не від КНР чи ООН, а від того, чи дадуть дозвіл в Україні на транзит білоруських добрив до південних портів.

Білорусь шукає варіанти для самозбереження

З урахуванням останнього фактору, виникає третій пункт – політика. Переконаний, у ході візиту білоруської делегації їх переговорна позиція не була повною мірою узгоджена з російськими "союзниками".

Рекомендуємо Чи переможе Україна у війні у 2023 році

Білоруський президент активно підтримав китайські мирні ініціативи, щоб продемонструвати власну лояльність до планів Сі Цзіньпіна. Також він хотів отримати додатковий аргумент-підтвердження, чому білоруське керівництво не планує вступати у війну проти України.

Підсумовуючи сказане, можемо виокремити кілька цікавих тенденцій:

1. Попри публічні "братання", на практиці білоруське керівництво побоюється подальшої російської військово-політичної й економічної експансії. Саме тому Мінськ шукає альтернативні варіанти самозбереження – один з них "безпеково-економічний патронат" з боку КНР. Білоруське керівництво намагається вести самостійну дипломатичну гру;

2. Візит в Пекін додав причин вважати, що повторне вторгнення з білоруського напрямку втрачає актуальність в короткостроковій (а, можливо, і в стратегічній перспективі). Через економічні причини Китай виступатиме проти подібних дій білорусів;

3. Не має доказів щодо зацікавленості Китаю передавати летальну зброю російській стороні через Білорусь чи сприяти у розвитку білорусько-російського ВПК. Зокрема, відсутня інформація про готовність КНР передати усі ліцензії на виробництво РСЗВ "Полонез" (спільне китайсько-білоруське напрацювання, яке по далекобійності відповідає тактико-технічним характеристикам HIMARS) і представляє реальний інтерес для російських збройних сил. Звичайно, переконатись у правильності цього припущення можна буде тільки з часом, але поки є підстави вважати, що Китай (і навіть Білорусь) не зацікавлені переступати чергову "червону лінію".