Ворог намагається вкрасти у нас час
Наразі ЗСУ ще мають відчутний дефіцит усіх необхідних ресурсів. Тому й виникає час від часу дилема з подачі західних партнерів – або підготовка до контрнаступу, або оборона Бахмуту.
Цікаво Так розпочинаються громадянські війни: у Кремлі трапився розкол
Наше воєнно-політичне керівництво зробило вольовий вибір. Обидва процеси – тобто бої за "фортецю Бахмут" та підготовка до контрнаступу відбуваються паралельно. Це насправді дає свій результат. Хоча б тому, що дуже високі втрати окупанта під Бахмутом і створюють "вікно можливостей", щоб звільняти далі наші землі.
Ще один насправді дефіцитний для ЗСУ ресурс – час, який у нас росіяни постійно намагаються "вкрасти". Тут мова не тільки про спроби Росії "розкачати" Молдову та відкрити другий фронт з Придністров'я, але й про те, що осінню 2023 року росіяни планують таки остаточно відремонтувати Кримський міст, щоб там знову могли ходити військові ешелони.
Через активність росіян саме на Півдні і такий цейтнот й виникає варіант ударити найперше саме на Мелітополь, аби перерізати всі комунікації армії Росії на тимчасово окупований Крим.
Весняний контрнаступ вплине на рішення Заходу щодо авіації
Але тут Україна має й свої переваги, які ми точно поки недооцінюємо. Для початку – для підготовки до контрнаступу весною 2023 року ЗСУ мають отримати не просто певний набір техніки та озброєння. Тут мовиться про те, що ЗСУ отримають по суті "з нуля" готові механізовані батальйони та бригади, вже навчені, злагоджені та готові йти у бій.
Багато важливих програм по зброї для ЗСУ розписані наперед щонайменше на весь 2023 рік, або й ще далі. Наприклад, програма по виробництву боєприпасів від США та деяких східноєвропейських країн НАТО або ж контракти по виробництву буквально десятків PzH 2000 та польських САУ Krab.
Читайте також Тато – не військова ціль: як спецтрибунал захистить українських бійців
"Рамштайн" також задає необхідну інерцію. Тому очевидно далі не варто буде дивуватись, звідки в ЗСУ техніка радянського зразка, але в пустельному камуфляжі, притаманному для Близького Сходу чи Магрибу.
Ба більше, є одна дуже важлива авіаційна деталь, на яку досі не звертали увагу. Хоч ЗСУ й матимуть (або вже мають) від США керовані авіабомби JDAM, дальність метання яких складає до 40 кілометрів, навряд чи у нас були фахівці, здатні працювати з такою зброєю. Тому, схоже, тут мова вже не тільки про те, що наші льотчики навчаються за стандартами НАТО. Схоже, що якраз успіхи весняного контрнаступу й визначать для України конкретні перспективи по літаках – тобто які саме типи, скільки й коли нададуть.
Поява в ЗСУ засобів далекобійного доставлення "бавовни" по території Росії також додає позитивної динаміки ситуації. Оскільки є явний намір асиметричними засобами просадити потенціал Росії так, щоб вона точно була нездатна на затяжну війну.
Росіяни можуть таки задуматися про втрати
Якщо говорити про слабкі сторони росіян в наступні декілька місяців, то вони доволі неочікувані.
Почнімо з того, що мобілізаційний потенціал росіян потрібно оцінювати не лише за кількістю набраного "гарматного м'яса", але й за розподілом ресурсів також. На тлі того, що окупанти кожного місяця втрачають щонайменше 150 танків, а натомість отримують максимум 25 нових, то в них перспективи такі собі.
Росіяни начебто "не зважають" на рівень своїх втрат, але насправді у кожній зі своїх війн Росія не могла витримувати високі втрати довго. Коли HIMARS зможуть бити вже по аеродромах в тимчасово окупованому Криму, росіяни почнуть відчувати свої втрати у рази гостріше.
Легко не буде нікому. Але саме так і має бути на шляху до перемоги, яка визначатиме наше життя на десятки років вперед.