Тактика Першої світової: як старенькі літаки Як-52 можуть зекономити Україні цінні ракети ППО
Після завершення фази маневреної війни, бойові дії в Україні все більше стали нагадувати Першу світову – на фронті з'явилися багатокілометрові траншеї та повернулася оспівана Юнгером і проклята Ремарком "окопна війна", росіяни почали застосовувати газові атаки, чим порушили Гаазькі конвенції.
Також вони вже традиційно для себе порушують Женевську конвенцію 1864 року про поранених на полі бою та статусу лікарів і медсестер. При цьому російським "мобікам" Шойгу видає "трьохлінійки" та сухпайки часів Брусилова, українці використовують кулемети "Максим". Натомість танки не стали Х-фактором, як було в часи Роммеля та Гудеріана, а повернулися до статусу ефектної, проте не надто ефективної зброї.
До теми Тренувальний Як-52 збив розвіддрон на Одещині: у мережі показали кадри з кабіни пілота
Кулеметний вогонь по безпілотниках з хвостової частини економить цінні ракети ППО
Навесні 2024 року подібних алюзій стало ще більше, коли росіяни вдосконалили "мангали" на своїх танках до того, що вони стали нагадувати німецькі Sturmpanzerwagen A7V 1917 року випуску, натомість українці почали застосовувати літаки з пропелерами та з кулеметником на борту, але не для легендарних "догфайтів" Першої світової, а для полювання за російськими дронами.
На цікаву паралель звернув увагу також журналіст видання Forbes Девід Екс, а сама "реконструкція" відбулася минулих вихідних у небі над Одещиною.Перші повітряні бої під час Першої світової війни були повільними, майже комічними. У перші роки війни на гвинтових літаках-спостерігачах не було кулеметів, що стріляли вперед. Тому пілоти – або частіше спостерігачі на других сидіннях – цілилися з пістолетів чи гвинтівок у ворожі літаки.
Понад століття потому повітряні спостерігачі все ще ведуть вогонь зі стрілецької зброї зі задніх сидінь гвинтових літаків. Минулого тижня навідник навчально-тренувального літака Як-52 1970-х років випуску, що належить українському волонтерському аероклубу, обстріляв російський безпілотник "Орлан" на півдні України та, як повідомляється, збив безпілотник вартістю 100 000 доларів США, – пише Девід Екс, та зазначає, що це загалом не перша аналогія з Першою світовою.
Як-52 кружляє над дроном, що спускається на парашуті: дивіться відео
Ще одне відео, на якому чути, як з літака ведеться вогонь:
Збиття безпілотника було зафіксовано на відео, знятих зі землі, а також зсередини двомісного літака Як-52. На цих кадрах 1,5-тонний (насправді навіть менший – 24 Канал) навчально-тренувальний літак, швидкість якого трохи перевищує 100 миль на годину, кружляє навколо 33-кілограмового "Орлана". Чути постріли. Здавалося б, пошкоджений безпілотник опускається на парашуті, що автоматично розкривається.
Екс зазначає, що літаки з кулеметниками, які повільно літають, є очевидним вибором для боротьби з безпілотниками, які повільно літають, не витрачаючи при цьому багато грошей. Водночас досвід українців не унікальний.
30 років тому до цього дійшли серби під час війни у Боснії на початку 1990-их років.
Одна з інноваційних сербських тактик боротьби з БпЛА полягала в тому, що військовий вертоліт Мі-8 підіймався в повітря поряд з БпЛА "Гантер" (армії США), а потім кулеметник на борту збивав БпЛА зі свого 7,62-міліметрового кулемета,
– писав 2000 року у своїй дисертації Джей-Ді Діксон, тодішній підполковник ВМС США.
Ця тактика використовується також і на іншому кінці планети – нещодавно екіпаж французького гелікоптера збив безпілотник єменських хуситів над Червоним морем.
"Кулеметний вогонь по безпілотниках з хвостової частини вертольота або літака економить цінні ракети ППО", – зазначає Екс.
Витрачати багато тисяч (якщо не мільйонів) доларів на кожну ракету, щоб знищити недорогий БпЛА, є економічно програшною справою,
– підтверджує його слова Пол Максвелл, заступник директора Армійського кіберінституту при Військовій академії США в Нью-Йорку.
Те що актуально для багатої Франції, також важливо і для України, яка опинилася в надзвичайно скрутному фінансовому становищі, до того ж стикнулася з відчутним браком засобів ППО.
Для українців особливо важливо зберегти свої найкращі засоби протиповітряної оборони, оскільки війна триває вже третій рік. Україна все ще отримує більшість своїх ракет від іноземних союзників, і піврічна перерва в поставках зі Сполучених Штатів – результат того, що дружні до Росії республіканці в Конгресі США не поспішають з прийняттям законодавства про допомогу, – означає, що запаси ракет зараз вкрай низькі.
Але дешева тактика боротьби з безпілотниками не обов'язково проста. Згадаймо один із перших повітряних боїв над лінією фронту в Європі під час Першої світової війни: "Ми зустріли німецький літак приблизно на тій же висоті, на якій були й ми, і приблизно на тій же швидкості, так що ми не могли наблизитися ближче ніж на 600 ярдів, – згадував спостерігач Королівського льотного корпусу Арчибальд Джеймс. – Я встановив приціл на табельній гвинтівці на 600 ярдів і зробив шість прицільних пострілів, і був засмучений тим, що, очевидно, зовсім не влучив у нього", – сказав він. "Я не сумніваюся, що був за багато миль від нього. Ми тоді навіть не уявляли, на яку близьку відстань потрібно стріляти, щоб мати хоч якийсь ефект".
Екс резюмує свій матеріал тезою, що снайперська стрільба по безпілотнику зі задньої частини літака вимагає від пілота підлетіти дуже близько, а від стрільця – ретельного прицілювання. Як бачимо, українці мають у цій справі успіхи та можуть збивати російські "Орлани".
Що відомо про російські "Орлани" і як вони шкодять ЗСУ
Російський розвідувальний безпілотник "Орлан-10" – доволі примітивний та буквально зроблений з усього, що потрапить під руку, хоча й не без іноземних "підсанкційних деталей".
Начинка БпЛА Орлан / Інфографіка ClashReport
Цей БпЛА у росіян виконує функції розвідника і може залітати за лінію фронту на десятки кілометрів (подекуди навіть на 100 кілометрів) на доволі значній висоті в 3 – 5 кілометрів.
Системи ППО часто його не бачать, також для знищення "Орланів" у Сил оборони не має засобів – так, мовиться навіть про "банальні" американські "Стінгери". Натомість шкоди від "Орланів" дуже багато – вони ведуть аеророзвідку і наводять на українську техніку російські ракети, артилерію та інші дрони.
Також "Орлани" та їхні колеги – БпЛА ZALA та SuperCam (після епічної одруківки пресофіцерів Повітряних сил народна назва цього дрона – "Суперкам") здійснюють фото- та відеозйомку атак і обстрілів. Зокрема, ними були зафіксовані ураження українських систем HIMARS, PATRIOT, бойових літаків і гелікоптерів.
Спершу військові та експерти сміялися з примітивних дронів росіян, проте доволі швидко усвідомили їхню небезпеку. Нині боротьба з "Орланами" та його аналогами – це боротьба за те, щоб позбавити росіян "очей" на фронті. І тепер для цього застосовують Як-52.
Як старі радянські Як-52 виконують бойові завдання
Старий, ще радянський літак, розроблений в 1970-х, – це повільна одномоторна машина з пропеллером. Він масовий і популярний як у Росії, так і в Україні, бо як правило пілоти починають вчитись саме на цих машинах. Адже це спортивний літак, саме таким він задумувався. На ньому немає ніякого озброєння та прицілу, але в умовах браку зенітних засобів і літаків-перехоплювачів ветерана авіації переробили для виконання бойових завдань.
Як-52 – основні характеристики
- початок серійного виробництва – 1979 рік,
- розробник – ДКБ імені Яковлєва,
- довжина — 7,7 метра,
- розмах крила — 9,5 метра,
- максимально допустима швидкість — 470 кілометрів на годину (для порівняння: швидкість фронтового бомбардувальника Су-24 – 2 500 кілометрів на годину)
- дальність польоту — 500 кілометрів,
- практична стеля — 6 000 метрів,
- тривалість польоту — 2,5 години,
- максимальна злітна маса – 1 315 кілограмів.
Російський Як-53 / Фото WIKIMEDIA COMMONS
Чи можна масштабувати успіх Як-52
Схоже, що так. Цих літаків доволі багато і їх нескладно обслуговувати та адаптувати для полювання на російські дрони.
Тож, цілком реальним є варіант створення ескадрильї Як-52 чи інших малих літаків для полювання за російськими БпЛА, не лише "Орланами", але й "Шахедами". Проте виникає проблема визначення "свій – чужий", адже оператори на землі можуть сплутати літак та дрон, особливо в умовах, коли "Шахеди" йдуть "табуном". Натомість полювання за розвідувальним "Орланом", що є самотньою ціллю, – цілком реальне та перспективне завдання.
Звісно, куди краще все це збивати ракетами або й взагалі "Байрактар" чи F-16. Проте таку тактику собі можуть дозволити лише дуже багаті армії, ми ж мусимо економити та шукати варіанти. Якщо в цьому допомагає досвід навіть не дідів, а прапрадідів, а війна давно перетворилась на кіберпанк, то так тому й бути.