Без душу та в одній камері з хворими: як у Білорусі поводяться з політв'язнями

Перед кожними виборами п’ятикратний президент Білорусі Олександр Лукашенко повторює меседж про те, що він не триматиметься за владу, а народ сам вирішить, хто йому потрібен. Щоправда, кожного разу під гарячу руку потрапляють чи не всі, хто вміє тримати в руках мегафон та здатний вести за собою людей або інформувати про протести.

Читайте Чий Крим: чому білоруські політики уникають відповіді

"Зачистка" конкурентів

"Мій чоловік зараз у карцері на вулиці Окрестина. Карцер – це приміщення 2 на 3 метри, без вікон, із тьмяною лампочкою. З предметів є лише прикручений залізний табурет і дерев’яні ліжка, які вкручуються вдень. Спати треба без матраца та подушки за графіком від 10 до 6. Воду в мийці та туалеті спеціально відключають", – сказала 24 каналу дружина політв’язня Павла Северинця Ольга.

Павло Северинець – один з лідерів опозиційної партії "Білоруська християнська демократія" та давній ворог Лукашенка. Він був визнаний політв’язнем під час арештів у 2006 та 2011 роках. У 2020 році британська правозахисна організація Amnesty International також визнала Северинця в’язнем совісті.

7 червня опозиціонер отримав 15 діб за проведення мітингу на законному зборі підписів за альтернативного кандидата. Потім, коли термін арешту вийшов, його не відпустили. Северинцю до його терміну додали за участь в мітингу проти інтеграції з Росією, який відбувся ще в кінці минулого року.

Відкладене правосуддя – це звична практика для білоруських силовиків, – пояснює дружина політв’язня Ольга.

Людям призначають заочний арешт за мітинги, але не чіпають доти, доки немає в цьому політичної потреби. Зараз опозиціонерів масово затримують та відривають від комунікації з протестувальниками перед виборами.

До карцеру потрапляє безліч політв’язнів. Найвідоміший приклад – блогер Сергій Тихановський. Його адвокат повідомив, що він потрапив до карцеру за те, що нібито погано побрився.

"Щодо умов – це і позбавлення передач від родичів, і позбавлення будь-яких засобів особистої гігієни, відібрані особисті речі, відсутність ліжка, прогулянок і душа. Спеціально підсаджують в камери асоціальних, хворих на туберкульоз та душевнохворих людей. До в’язня не допускають адвокатів, відбирають ручки та папір. Відповідно, навіть скаргу написати не можна", – сказала 24 каналу дружина політв’язня Миколи Статкевича Марина Адамович.

Микола Статкевич – також один з давніх ворогів Лукашенка та видний опозиційний політик. Окрім постійного продовження терміну ув’язнення на 15 діб, Статкевича звинувачують у зв’язках із затриманими “вагнерівцями” (російськими найманцями, яких схопили у Білорусі). Те ж саме звинувачення отримав і Тихановський.

Про нові обвинувачення дружина Статкевича дізналась зі ЗМІ – адвокатам нічого не повідомили.

"Листів від Миколи немає, проходить одне з 3-5. Він від мене отримав тільки три. На жаль, нам це все знайомо. Методички, мабуть, не переписали з 2010 року", – сказала Марина Адамович.

Серйозне звинувачення також отримав один з найпопулярніших політблогерів Ігор Лосик – адміністратор Telegram-каналу "Беларусь головного мозга", у якого близько 200 тысяч читачів. Лосика звинуватили у підготовці дій, що порушують суспільний лад.

"Пред'явлено звинувачення безпідставно. Просто 25 червня люди в штатському з постановою начебто від заступника генпрокурора забрали чоловіка і конфіскували всю техніку", – сказала 24 каналу дружина блогера Дар’я.

Під арешти потрапляють й активісти різних громадських рухів та організацій. Зі слів лідера Руху Солідарності "Разом" В’ячеслава Сівчика, який тимчасово перебуває у Києві, його соратників так само арештовували за "старі" мітинги. У квартирі самого Сівчика незадовго до виборів силовики провели обшук.

Ризикують опинитися за ґратами і звичайні люди, які висловлюють своє невдоволення владою. Наприклад, за два дні до виборів на 10 діб заарештували двох діджеїв, які увімкнули на публічному заході пісню Віктора Цоя "Перемен". Ця пісня стала символом протесту.

У своєму звіті за липень, правозахисний центр "Весна" констатував, що:

• у Білорусі продовжують утримувати 21 політв’язня;

• за участь у мирних зборах 14-15 липня затримали 420 людей. Бiльше 50 з них отримали адміністративний арешт, не менше 70 отримали штрафи;

• щодо громадян за місяць було вчинено понад 550 інцидентів, пов’язаних з порушенням прав людей.

Тиск на ЗМІ

Головні білоруські інформаційні ресурси до виборів 2020 року контролювала держава. Мова про телевізійні канали, які просували вигідний Лукашенку порядок денний. Зараз, коли телебачення поступово втрачає довіру, ініціативу переймають інтернет-медіа: особисті блоги, канали в Telegram, канали на Youtube, новинні сайти тощо.

Лукашенко не має наміру програвати інформаційну кампанію, а отже під удар потрапили не тільки блогери, а й журналісти. Зокрема представникам незалежних ЗМІ все частіше почали відмовляти у присутності на засіданнях державних органів та в наданні офіційної інформації щодо резонансних питань.

На масових акціях під руку силовикам також потрапляють журналісти. Іноді це працівники іноземних видань. Наприклад, 7 серпня з країни видворили двох українських журналістів Ірину Ромалійську та Івана Гребенюка. Їм заборонили в’їзд до Білорусі на 10 років.

Олександра Буракова, який співпрацює з білоруською службою Deutsche Welle затримала ДАІ нібито за те, що він їздить на викраденому авто. А Антону Трофимовичу з "Радіо Свобода" розбили ніс під час трансляції акції протесту в Мінську.

Журналістів регіонального видання Олександра Позняка та Сергія Багрова побили під час затримання в Ганцевичах, де вони висвітлювали акцію протесту Тихановської. Всього, за підрахунками видання Tut.by, силовики затримали 40 журналістів за 2 місяці.

Близько 60 редакцій місцевих та загальнонаціональних видань підписались під зверненням із вимогою припинити тиск на працівників ЗМІ.

Ось в таких тонах наразі відбуваються президентські перегони в Білорусі. Активісти вважають, що вибори проходять із порушеннями, тому планують ще зібратись на великий протест 9-10 серпня.