Як Китай зупиняє коронавірус: штрих-коди та дух Мао Цзедуна

Незважаючи на активну фазу епідемії коронавірусу, китайська влада закликає громадян повертатися до роботи. Але одночасно у країні почався новий масовий експеримент з контролю над населенням – тепер це не тільки камери з розпізнаванням облич, а штрих-коди різного кольору. Про це пише видання The New York Times.

Читайте: В Україні зафіксували перший випадок захворювання на коронавірус

Технології на службі Партії

Як виглядають штрих-коди для населення від зеленого до червоного/ photo: TechNode

Система називається Alipay Health Code і вперше була випробувана у місті Ханчжоу – спільний проект місцевої влади та Ant Financial – дочірньої компанії гіганта Alibaba.

​Біографія: Хто такий Джек Ма: казкова історія успіху китайського мільярдера

Збір даних відбувається, скоріш за все, без жодної згоди і діє вже у 200 містах Китаю. Ця технологія – ще один приклад, як технологічні гіганти Китаю співпрацюють з Комуністичною партією. Це при тому, що Alipay має 900 млн користувачів в Китаї. Власники популярного китайського месенджера Wechat (належить інтернет-гіганту Tencent) розробили свої власні варіанти кодів. Wechat користуються більше 1 млрд людей щомісяця!

Далі більше – Ant Financial вимагала у всіх компаній та розробників, які працюють у сфері видачі штрих-кодів, прийняти їх практику безпеки даних та політику приватності. Вона включає акумулювання даних про користувача перед наданням послуг.

Відбувається все дуже просто. Люди реєструються у популярному в країні онлайн-гаманці – Alipay. Там вони отримують кольорові QR коди - зелений, жовтий, червоний; зелений - можна виходити у магазини, виїздити на дороги. Щоб зайти до метро, треба мати лише зелений штрих-код. Жовтий значить тижневе перебування вдома. Червоний – двотижневе. Так (потенційно, але не точно) визначається, хто може заражати інших. Банери пропаганди на вулицях прямо закликають "негайно повідомляти, якщо ваш код – жовтий або червоний".

Онлайн-гроші та поліцейський сервер

Інформація про користувачів, як стверджує NYT, передається поліції. За це відповідає частинка програми, яка має назву "передати_інформацію_та_локацію_поліції". Вона постійно передає місце перебування особи, місто, ім’я та ідентифікаційний код на окремий сервер. Звичайно, користувачі про це навіть не здогадуються. Робота пліч-о-пліч з поліцією стало ключовою особливістю розвитку системи. Вона дає їй можливість слідкувати за переміщенням будь-кого через деякий час.

Журналісти кажуть, що така система автоматичного контролю може зберегтися і після закінчення епідемії. Керманичі КНР та сама компанія так і не пояснили, як саме класифікують людей. Alipay лиш зазначила, що використовує "великі дані" для визначення ступеню заразності кожної людини. Офіційний сайт з запитаннями та відповідями для сервісу каже: попереджувальні коди можуть бути надані через контакт з хворою особою, візит до зони, де лютує вірус (тобто до Уханю та провінції Хубей) або повідомлення про симптоми під час реєстрації.

Але ті, хто отримав червоний код, все одно не розуміють, чому мають бути у ізоляції. Були випадки коли містяни лаялись та кричали на охоронців, які не давали їм пройти кудись через колір їхнього коду або намагалися перелізти через огорожу самотужки. Коли жінка-охоронець бігла за порушником, інші заходили без перевірки. Дехто вважає, що це спроба розділити націю за місцем походження.

​Це важливо: Поширення коронавірусу сповільнилось: в Ухані закрили одну зі спеціальних лікарень

Наразі незрозуміло, чому змінюється колір коду та як його повернути назад до зеленого (хоч влада і закликає повідомляти про неточності і помилки в роботі системи, немає гарантії, що вони будуть виправлені). Дзвінки користувачів на лінію підтримки не дають результатів.

Тотальний контроль після епідемії?

Китайці у масках/ photo: The Strait Times

Вірус показав, що система тотального контролю Китаю над своїм населенням має межі: розпізнавання облич стало легко обійти за допомогою маски. У відповідь, КНР вирішила упевнитись, що громадяни залишають "цифрові відбитки", куди б вони не йшли. Усюди тепер потрібен дозвіл, а особисті дані та контакти записуються.

На новинному брифінгу, влада повідомила, що систему використовують вже 50 млн людей у провінції Чжецзян (Ханчжоу там – столиця). Це майже 90% її популяції. 98,2% кодів були зелені станом на 24 лютого, але майже мільйон людей мають жовті/червоні.

​Читайте ще: Коронавірус і фінансові ринки: 2020 рік може стати найгіршим для світової економіки

Коронавірус сприяє розвитку систем спостереження, впевнені опитані NYT правозахисники. Хоча і не вперше: подібні ідеї мали розвиток за рахунок великих подій. Наприклад, Олімпіади 2008 року в Пекіні або Світової Виставки 2010 року в Шанхаї.

Перемогти демона практиками Мао

Мао Цзедун та Сі Цзіньпін/ photo: MSN.com

У перші дні епідемії лідер Китаю Сі Цзіньпін назвав коронавірус "демоном" та закликав до "всенародної війни" з його знищення. Але виявилося інше: щоб його побороти, недостатньо поставити собі на службу технології, ізолювати людей, зупинити заводи та допустити падіння економіки та ринків. Ні, треба відроджувати практики, які існували за часів Мао Цзедуна.

Такого Китай не бачив десятками років, повідомляє NYT. Насправді, відбувався ще один соціальний експеримент з масової мобілізації та тримання сотень мільйонів людей подалі від усіх, крім їх найближчих родичів.

Міста стали заповнюватися місцевими волонтерами, партійними представниками та старими радянськими "райкомами". Зазвичай, останні виконували роль посередника між жителями та місцевими очільниками. Вони підтримуються "керівною мережею", яка розділяє величезний Китай на маленькі області. Люди, які там живуть, змушені дивитися один за одним, посилюючи контроль за населенням.

Виглядає це приблизно так: будинки видають спеціальні списки, коли хто може їх покидати. Якщо ви приїхали з іншого міста, вам можуть відмовити у заселенні, а на станціях – не пропустити, якщо немає підтвердження, що ви живете та працюєте саме тут. Віддалені села взагалі барикадуються за допомогою машин,тентів та інших бар’єрів. Чиновники вже просять прибрати їх, щоб забезпечити швидкий підвіз усього необхідного та їжі.

Волонтери ходять з завданням вимірювати температуру, перевіряти карантин та – найважливіше – тримати подалі чужинців. Такі засоби попередження вірусу стосуються наразі близько 760 млн людей або половини популяції у 1,4 млрд. Багато хто живе далеко від епіцентру вірусу - міста Ухань, але все одно підпадають під обмеження.

А оскільки місцева влада встановлює їх на свій розсуд, то подекуди вони доходили до екстремальних. Наприклад, лише одна людина з родини може залишати будівлю (це теж у Ханчжоу, про яке ми згадували вище). А державна машина не може "здати назад", вже розігнавшись. Це відбувається поступово через визнання того, що дехто "на місцях" зайшов задалеко.

Наразі складно сказати, чи допоможе все згадане у статті Китаю зупинити епідемію. Експерти впевнені, що занадто агресивна політика може змусити хворих людей переховуватись. Це зробить перемогу над коронавірусом ще складнішою. "Задіяння поліції, вибіркова природа штрих-кодів, карантин - все це виглядає як міри покарання іне сприяння громадському здоров’ю", – пояснила NYT Александра Фелан, спеціаліст з глобального законодавства у сфері здоров’я.