Як радянська історія замовчувала Корюківську різанину

1-2 березня 1943 року в околицях села Корюківка (Чернігівська область) гітлерівці вбили майже 7 тисяч українців. Масовому вбивству могли запобігти загони радянських партизанів. Фронт Другої Світової двічі проходив Україною.

Криваві жнива забрали життя майже 10 мільйонів українців. Це рівнозначно кількості нинішнього населення 8 областей Західної України.

Каральна операція була вражаючих масштабів. Протягом двох днів нацисти спалили та розстріляли майже 7 тисяч українців. Жорстокість проти селян не була випадковою. Плануючи конфлікт проти сталінського Союзу, Адольф Гітлер наголошував, що, мовляв, тут все буде різко відрізнятися від війни на Заході – на Сході жорстокість є благом для майбутнього. Це була найбільш масова у Другій Світовій страта цивільного населення на території Європи.

Читайте також: Габріеле д'Аннунціо: від геніальності до скандалу

Завдяки природному ландшафту Чернігівщина була осередком радянського партизанського руху. Ліси на Півночі країни дозволяли облаштовувати бази у важкодоступних місцях. З них легше було вести диверсійну діяльність проти сил Третього Рейху.

Наприкінці лютого 1943 року лісовики напали на угорський гарнізон в селі Корюківка. З боєм розгромили комендатуру і в'язницю, з якої витягнули кількох партизан та їх рідних. Наступного дня у відповідь на диверсію в село почали стягувати загони СС, підрозділи угорської 105-ї легкої дивізії та польову жандармерію.

Корюківська трагедія

Селян почали зганяти у найбільші будівлі, в центр Корюківки. Згодом партіями по кілька десятків виводили на розстріл. Також карателі палили хати, часто з людьми всередині. По сусідніх селах і хуторах почалося полювання на крюківчан. Карателі прочісували села, ловили людей і вбивали. До кінця 2 березня Корюківка майже повністю згоріла. В результаті каральної акції гітлерівців загинуло майже 7 тисяч мирних мешканців.

Після звільнення України від німців радянська історія замовчувала Корюківську різанину. Трагедії можна було уникнути, але комуністи свідомо підставили селян. Корюківку з її жителями спопелили на очах червоних партизанів. Адже в цьому районі діяло велике з'єднання Федорова. У ньому нараховувалося до 3 тисяч бійців. Це в десять разів більше, ніж чисельність каральних загонів, які впродовж двох днів катували жителів українського села.

За всю Другу Світову червоні партизани не зірвали жодної каральної акції нацистів. Стратегія Москви полягала на принципі "чим гірше, тим краще". У Кремлі були переконані, що чим більшими будуть масштаби звірств гітлерівців, тим швидше місцеве населення ставитиме в опозиції до сил Вермахту. З іншого боку, Сталін був зацікавлений щоб на тлі каральних операцій фашистів українці забували звірства ЧК і НКВД, а також запланований Москвою злочин Голодомору. Тому часто партизанам просто доручали спровокувати гітлерівців на масові каральні операції.

Читайте також: Як диктатор Відела у Аргентині влаштував терор, схожий до сталінського

Ця частина складалася переважно з росіян. У спогадах одного із партизанських командирів Миколи Попудренка у них була уніформа, що нагадувала одяг донських козаків. Згадувати російських зрадників і колаборантів у Москві не люблять і до сьогодні.

Масштаби Корюківської трагедії виявилися найбільшими не тільки серед населених пунктів України, але і в інших країнах. За кількістю жертв вона в десятки разів перебільшує злочини нацистів в білоруській Хатині, чеському Лідіце і французькому Орадурі. Знищення Корюківки стало наймасштабнішою в Європі каральною операцією гітлерівців у часи Другої Світової.

Нагадаємо, що 1 березня – День пам’яті з нагоди 75-х роковин із часу Корюківської трагедії.