Є ключ, який може вирішити ризики інвестування в Україну

Що стримує європейців від інвестицій в Україну

Додатково обговорюється механізм передачі Україні 200 мільярдів доларів заморожених активів Росії.

Читайте також Операція "ліквідація": як росіяни здійснили масові вбивства шахтарів на Донбасі

Обговорюється також Трастовий фонд ЄС – Україна, який намагатиметься отримати початкові 20 мільярдів євро у вигляді внесків від країн ЄС та бюджету ЄС у формі грантів, кредитів та гарантій. У документах наголошується, що саме гарантії мають дати мультиплікативний ефект та призвести до інфраструктурних проєктів загальною вартістю близько 100 мільярдів євро. Це становить близько половини нагальних потреб України.

Вже пройшла новина про те, що австралійський мільярдер Форрест інвестує 500 мільйонів доларів у Фонд розвитку України, який створюється за консалтингу Black Rock FMI.

Звучить все добре, але багато європейських лідерів (і не лише) висловили обережність через кілька факторів, які стримують їхнє бажання вкладати кошти в Україну.

Однією з головних проблем є нестача довіри українському держапарату та відчуття відсутності гарантій від військових ризиків. Також інвестори мають сумніви щодо ефективності українського правосуддя, що створює додаткові ризики для бізнесу.

Ще одним фактором, який перешкоджає інвестиціям, є нерозуміння ними інструментів для вкладення коштів в Україну. За останній тиждень я мав три розмови з європейцями, яких цікавили надійні механізми.

Європейський Союз, як правило, не є професійним інвестором. Він схильний віддавати перевагу портфельним інвестиціям, вкладаючи до 25% від загального обсягу проєкту, без впливу на управління бізнесом.

Цікаво Путін та Лукашенко знову вийшли дуетом: на цей раз – пісня про Польщу

Ключ до вирішення – проєктне банківське фінансування

Своєю чергою, українському бізнесу складно знайти 75%, що залишилися, з урахуванням відсутності розвиненого фондового ринку і високої вартості банківського фінансування, яка може досягати до 30% річних. Виходячи з анонсів, європейці готові надавати й гранти та кредити. Однак про механізми знову-таки поки що ні слова.

Кому та на яких умовах гранти? Хто ухвалює рішення? Кому кредити? Уряду чи бізнесу, який потребує відновлення? Не зрозуміло.

Однак, на мою думку, є перспективний інструмент, який може вирішити частину багатьох проблем та ризиків Це – проєктне банківське фінансування. Воно може покрити до 80% від загального обсягу інвестицій у проєкти, зберігаючи при цьому керованість бізнесу з боку акціонерів-ініціаторів проєкту. Так, це інструмент саме для бізнесу, а не для державної скарбниці.

Якщо просто – для такого кредитування не потрібні зовнішні застави. Банк виступає співінвестором до моменту запуску виробництва з подальшою трансформацією своєї ролі у класичного кредитора. Проєктне банківське фінансування може бути зрозумілим, вигідним інструментом для європейських інвесторів, оскільки воно дозволяє брати участь у конкретному проєкті та одночасно знижує ризики, пов'язані з основним бізнесом позичальника.

Зауважте Польща під прицілом Кремля: Росія підвищила ставки, щоб не зазнати тотальної поразки

Механізм фінансування також зрозумілий і простий:

• Західні фонди фінансують через купівлю бондів один із держбанків, які мають профільний досвід та команди ("Укргазбанк" або "Укрексімбанк"). Прибутковість за ними може бути до 7% – 10% річних.
• Банки прив'язаний ресурс використовують для проєктного фінансування нових проєктів за ставкою не вище 10% – 12% річних та строком до 10 років.
• У проєкти банки дають до 80% від необхідного капіталу, 20% йде від ініціатора проєкту.
• Управління проєктом зберігається за ініціатором, банк же використовує механізми супервайзингу та контролю фінансів, що дозволяє контролювати ризики.
• 5. Після запуску проєкту за домовленістю банк стає просто кредитором, де побудований актив за новою вартістю стає запорукою.

Не потрібно винаходити велосипед. У Польщі до 80% кредитів бізнесу надається у форматі проєктного фінансування. В Україні ж менше як 1% (це довоєнна статистика).

Тож. Успіх України в наших руках і такий формат – здоровий компроміс між інтересами Заходу та потребою української економіки.