За що отримав Нобелівську нагороду рівненчанин Жорж Шарпак
Він стояв поруч із нобелівським комітетом та королівською родиною. От і оголосили його ім'я, вручають нагороду, а в голові виринають кадри з минулого. Колишній в'язень концтабору і Нобелівська нагорода з фізики.
Хто б міг подумати, що хлопчина з рівненського села Дубровиця сягне таких висот. Ще досі живуть українці, які пам'ятають, як грали з малим Григорієм у м'яча і разом пасли гусей. Його дід займався виробленням цегли, а тато працював у лісовому господарстві. Хлопець житиме на Рівненщині до 7 років, далі ж – еміграція. Новою домівкою стане Франція. Однак тут на родину чекатимуть справжні випробування.
Читайте також: Чим так вразила американців українська постановка "Втеча" на популярному талант-шоу
У 1940 році Німеччина окупувала країну, всіх євреїв зобов'язали носити жовті пов'язки на плечі. Родина Шарпаків відмовилася. Замовили фальшиві документи, змінили прізвище на Шарпентьє і видавали себе за французів. Їм неабияк пощастило, що 16-річний син, попри своє походження, був блакитнооким блондином. Німці так нічого і не запідозрили. Можна було б спокійно перечекати окупацію, але хлопець не хотів сидіти склавши руки.
Жорж Шарпак
Записується в Рух опору і допомагає французьким партизанам. Одного дня поліція їх вистежила. Георгія кинули за ґрати, а за рік перевели до концентраційного табору в Дахау. Це поруч із Мюнхеном. Цілими днями він копав траншеї – заняття назавжди залишить відразу до лопати – садівництвом він більше принципово не займатиметься. У таборі смерті його й далі сприймали за француза, а не за єврея. Це зрештою й врятувало життя.
У 1945 році, дочекавшись звільнення концтабору, 21-річний Шарпак вийде на свободу. Час братися за освіту. Вступає до гірничої школи на спеціальність інженера, але швидко розуміє, що фізика його цікавить більше. На диво, вдається потрапити до лабораторії зятя самої Мадам Кюрі.
Читайте також: Чому українець, який створив Супермена, десятиліттями виборює авторське право на героя
Теоретична фізика повністю захопила чоловіка – порівнював її з коханкою, яка просто не виходить з голови і постійно до себе манить. Таке пристрасне ставлення до науки зрештою і привело його до ЦЕРНу. У 1959 році ще нікому не відома лабораторія, за кілька десятків років прогримить на увесь світ завдяки своєму адронному колайдеру. Шарпак стане одним із перших фізиків, яких запросили на роботу.
Вже за 9 років він представить світу пристрій. Ось така невеличка коробочка розмірами 10 на 10 сантиметрів, пронизана тисячами тоненьких дротів, могла відстежувати елементарні частинки атома. Усі обрахунки проводив комп»ютер, а не вчений із калькулятором, як раніше.
Фрагмент обкладинки книги "Жорж Шарпак – лауреат Нобелівської премії"
Цей пристрій докорінно змінив рентгенівські апарати – тепер знімки потребували вдесятеро менше випромінення – Шарпак особливо тішився, що винахід допоможе лагідніше оглядати жіночі груди. Його дослідження лягли в основу апаратів, які стежили за серцевими імпульсами астронавтів НАСА. Більше того вони й зараз допомагають передбачити землетруси.
Парадоксально, що ця маленька коробочка і її модифікації дозволили іншим двом фізикам здобути Нобелівські премії. А от її творця чомусь довго ігнорували. У 1992-му, фактично за 24 роки після відкриття, Нобелівський комітет таки надіслав запрошення до Стокгольма.
На запитання, що робитиме з грошовою винагородою відповів, що планував увечері купити собі нову пару черевиків, але навряд чи в нього вистачить часу. За кілька днів його будинок просто закидали коробками зі взуттям з усього світу.