"Захисниця" та "руйнівник" – про Україну та ІДІЛ

Рідкий, хоч і не єдиний в дипломатичній практиці випадок: візит Анґели Меркель до Сполучених Штатів, який готувався вже давно, мало не виявився зірваним. Не через якісь розбрати між США та Німеччиною (як це вийшло із зустріччю Дональда Трампа з Володимиром Путіним), не через хворобу однієї з "високих сторін", а просто волею упертої зимової погоди: сніжний буран змусив канцлерку ФРН перенести своє прибуття до Вашингтону аж на три дні.

"Дай мені руку свою!"

В інші часи вже один цей факт дав би поживу численним вигадкам та чуткам в американській пресі, проте, цього разу, схоже, Анґелі Меркель так чи інак була відведена роль статистки в захоплюючій драмі, яка розгортається навкруги Дональда Трампа. В США значно активніше обговорюється питання – чому Трамп так відчайдушно наполягає на тому, що, мовляв, Барак Обама наказав прослуховувати його телефон напередодні виборів, а от про зовнішню політику Білого дома поки що ніхто надто не замислюється.

І все ж, деяку увагу Анґелі Меркель приділили: декого зацікавило питання – чому під час зустрічі з представниками американської фінансово-промислової еліти вона сиділа поруч з донькою Дональда Трампа Іванкою й вовком на неї дивилася? А дехто звернув увагу на кумедний інцидент, який мав місце під час зустрічі Меркель та Трампа в Овальному кабінеті: американський президент не відгукнувся на прохання фотографа потиснути пані канцлерці руку, наче нічого й не почув. Це було одразу розцінено, як черговий прояв звичної вже трампової епатажної невихованості, проте, пізніш виявилось (або, так принаймні звучало пояснення), що насправді Трамп, навпаки – намагався бути ввічливим: він чув, що Анґела Меркель зазвичай дистанціюється від надто вже бурхливих проявів дружніх почуттів, а новий хазяїн Білого дому вже встиг прославитись своїми довжелезними та сердечними ручканнями – наприклад, прем‘єр-міністрові Японії Шиндзо Абе він потискав руку мало не цілу хвилину.

Анґела Меркель – Дональду Трампу: ну що, будемо тиснути руки?! / Фото Reuters

Втім, ставлення провідних американських газет до німецької гості можна охарактеризувати, як приязне: скажімо, часопис Time поспішив нагадати, що зустрічалися "людина року-2015" з "людиною року-2016" (за його ж власним рейтингом), часопис Politico випустив статтю під заголовком "Лідер вільного світу зустрічається з Дональдом Трампом" – що само по собі є чистісіньким епатажем, адже ж, як правило, титулом "лідера вільного світу" звично наділяли саме президентів США; а газета The New York Times просто випустила на честь цієї зустрічі матеріал під назвою "Захисниця зустрічається з руйнівником" ("The defender meets the desruptor"), вважаючи Анґелу Меркель захисницею "старого демократичного порядку", а Дональда Трампа, відповідно – його "катом", на щастя – поки що лише потенційним.

"Проти кого дружите?"

Слід визнати, що перша зустріч нового президента США з канцлеркою ФРН відбулась у той момент, коли стосунки між двома країнами, кажучи дипломатично, "є вкрай складними". Не секрет, що, з одного боку, ще недавно Анґела Меркель та її команда готувались до співробітництва з не з новим хазяїном Білого дому, а з хазяйкою – але Гіларі Клінтон несподівано для багатьох програла, тож світовим лідерам, в їх числі – й Меркель, довелось терміново "перевзуватися в польоті". З іншої ж – як під час передвиборчої кампанії, так і після своєї перемоги, Трамп вибрав керівницю німецького уряду ціллю як критики, так і просто лайки. Тож, якби ці двоє не були високопосадовцями в своїх країнах, вони б, певно, намагались триматися один від одного якомога далі.

Проте, політикам доводится зустрічатись та спілкуватись один з одним, що б вони не думали особисто. А, спілкуючись – шукати точки дотику, сумісні інтереси та теми. Тож цього разу Дональд Трамп почав не з дошкульних слів, а з похвали: він з величезною цікавістю поспілкувався з привезеною Анґелою Меркель фінансово-промисловою делегацією, до складу якої, зокрема, входили керівники таких німецьких гігантів, як Siemens, BMW та Schaeffer. Він заявив, що вважає так звану "дуальну систему професійного навчання", яка прийнята в Німеччині, просто зразковою.

І все ж, в торговельних питаннях, а більш на те – в питаннях ставлення до мігрантів – позиції Трампа та Меркель все ще докорінно відрізняються. Навряд чи за дві години, яких було виділено президентом США для аудієнції, їх можна було б подолати. А от спільні інтереси проявилися одразу. Перш за все – Меркель відкрито визнала доцільною вимогу Трампа про підвищення оборонних бюджетів країн НАТО, пообіцявши, зокрема, збільшити німецькі витрати на оборону. На даний момент лише 5 з 28-ми країн-членів Північно-Атлантичного альянсу досягли мети, якої було поставлено ще на саміті НАТО 2014 року – а саме, збільшити оборонні бюджети до 2% від загальних. В той час, як витрати на оборону в США складають 3,6% від загального бюджету – Німеччина витрачає на власний захист лише 1,2%. Американці вимагають від союзників, аби ті до кінця цього року розробили плани збільшення та модернізації власних армій. В сучасному світі це, на жаль, є суворою необхідністю.

На брифінгу Анґела Меркель і Дональд Трамп таки "поручкалися" / Фото Reuters

І вже зовсім в один голос Трамп та Меркель заговорили про дві теми: про боротьбу з ісламським тероризмом та про стосунки з Росією – зокрема, про гібридну війну, яку вже три роки поспіль Росія веде проти України. В тому, що стосується боротьби з терористами – Німеччина, схоже, остаточно визначилась з власними стратегічними цілями: вона бере на себе "афганський напрямок", водночас збільшуючи свою присутність в Сирії – як відомо, в сирійській операції беруть участь німецькі літаки-розвідники та повітряні танкери. Окрім того, буде збільшена кількість німецьких інструкторів в Іраку, де вони навчають курдських бійців-пешмерга володіти зброєю, яку надала та ж Німеччина.

Що ж до гібридної війни в Україні, то тут ситуація трохи більш ускладнена. Як США, так і Німеччина продовжують наполягати на тому, що, мовляв, "Мінському процесу нема альтернативи", але при цьому не приховують, що сам цей процес давно вже зайшов у тупикову ситуацію. Ліпш за все це може охарактеризувати недавній візит до Москви баварського прем‘єра Горста Зеегофера, який спитав у Путіна напряму – мовляв, чи дотримується той положень Мінських угод? Путін, природно, відповів – мовляв, "цілком та повністю", але пояснив, що, мовляв, Мінські угоди – це обов‘язок України зробити все й ще більше, а от у іншої сторони, у сепаратистів, ніяких обов‘язків, окрім прав, наче й нема. Так само, як їх нема, власне, й у Росії, яка, звичайно, в жодному разі не є стороною конфлікту.

Але ж, незважаючи на тупикову ситуацію, Анґела Меркель висловила радість вже бодай через те, що США продемонстрували готовність активно співпрацювати заради миру в Україні. Водночас, незважаючи на впевненість Путіна, що він, мовляв, тут взагалі ніяким боком, як канцлерка Німеччини, так і президент США підкреслили, що санкції проти Росії зберігатимуться і, можливо, будуть значно посилені доти, доки не будуть виконані дві умови: повернення Україні анексованого Криму та очищення українського Сходу від російських солдатів, під якими назвами вони б не ховалися.

З одного боку – йдеться про безпечну та суверенну Україну, з іншого – про те, що стосунки з Росією можуть поліпшитись лише тоді, коли ці дві проблеми будуть вирішені, – підкреслила Меркель.

Таким чином, схоже, під час своєї першої зустрічі Меркель та Трамп знайшли, якщо не спільні інтереси, то вже точно – спільних супротивників: ІДІЛ та Росію. А це вже – великий крок назустріч один одному: адже, як відомо, дружба "проти когось" завжди міцніша, ніж просто дружба.

Читайте також: Трамп і Меркель зробили заяви щодо закінчення війни на Донбасі