Вже побачили у Мюнстері, Кембриджі та Львові: розмова з Анною Старушкевич про фільм "Маґура"
Голоси зниклих безвісти українців мають звучати навіть тоді, коли самі вони не можуть говорити. Світ має чути їхні історії. А ще – розуміти, з яким болем та надією живуть, чекаючи, тисячі українських родин. Як присвяту всім українським чоловікам, жінкам та дітям, які зникли безвісти у війні, оперна співачка Анна Старушкевич зняла фільм "Маґура". Світова та українська прем'єра вже відбулися.
"Маґура" візуалізує перемогу України й говорить з глядачами найщемливішими символами
Зйомки "Маґури" відбувалися у Великій Британії та Україні. Фільм триває 12 хвилин й складається з 3 частин, розповідає Закордон 24. У кожному епізоді уважні глядачі наче отримують шматочок пазла, який, зрештою, складається у надзвичайно сильну історію про розлуку, віру, чекання, силу, перемогу, надію.
Зверніть увагу Протест місцевим "хорошим руским": інтерв'ю із засновницею "Клуб української книжки" у Польщі
"Маґура" – язичницька богиня війни та перемоги. Донька Перуна. Її кличуть наші воїни, щоб вона допомогла їм у бою за справедливість, за волю, за правду, за все те, що виборюють зараз в Україні.
Анна розповіла, що структура фільму – підлаштована під формат арії Георга Фрідріха Генделя "Cara sposa" з опери "Рінальдо". У ній є постійне повторення слів "Моя кохана (або коханий, це можна по-різному трактувати), де ти? Повернися до мене, до моїх сліз".
Важливо! Всі охочі зможуть переглянути фільм у січні 2025 року тут. Більше деталей оприлюднять згодом. Слідкувати за оновленнями можна у соцмережі проєкту.
Про що сюжет фільму
Перша частина телепортує нас у минуле. Ми бачимо спогади вагітної дівчини про її щасливе життя з коханим. Вона згадує теплий епізод з минулого: як вдома, жартуючи, вона закриває йому очі, щоб зіграти у хованки. Закривання очей ми побачимо ще раз: коли герой – у закривавленій пов'язці після поранення. На той час вже невідомо, де він та що з ним.
Друга частина – дуже стрімка. Це – документальні кадри про нашу реальність. Росіяни наступають, а українці дають їм відсіч. Від цивільного, який голими руками зупиняє ворожий танк, до професійного військового Олександра Коваленка з синьо-жовтим серцем у руках. Анна зауважила: цей кадр показує меседж воїна, який захищає життя через любов. Він – на полі бою не тому, що хоче щось загарбати, а для того, щоб захистити. У цей час арія звучить так: "Злі духи з вашим поводирем, я вас викликаю на вівтар вашого демона-короля і буду з вами боротися".
Також ми бачимо дітей, які граються у зруйнованому дворі. А останні кадри – віолончеліст Lukas Stasevskij, який грає на тлі зруйнованих будинків.
Українські музиканти зараз у дуже непростому становищі. Наша професія часто асоціюється з веселощами, але насправді, коли людина поєднується з музикою, їй легше пережити емоції та прийняти виклики. Музиканти грали велику роль під час всіх світових подій, коли було важко. Пісня, музика, танець – це все допомагає людині вивільнити негативні емоції. Музиканти в Україні продовжують грати, попри все,
– наголосила Анна.
У третій частині глядачі бачать Маґуру, яка йде під гору. Аж наприкінці фільму глядачі зрозуміють, куди вона дійшла.
Паралельно в останній частині фільму глядачі бачать героїню з маленькою донечкою. Вони йдуть на гала-концерт з нагоди першої річниці перемоги України. У руках дівчинка тримає флаєр: на ньому зображена повна карта України.
Особливим символом фільму є синьо-жовтий браслет. Його носять герої у першій частині. Згодом він лежить на полі болю. А у фіналі Маґура підіймає його й одягає на руку. Браслет героя є, а де він сам – на жаль, невідомо. Його кохана й донечка у фіналі теж мають такі браслети. Історія продовжується, життя триває та перемагає.
А наприкінці всі музиканти грають з цими браслетиками, які символізують зниклих безвісти людей.
Сам фільм можна підсумувати, що ми живемо з вірою у серці, що ми переможемо. Ми стоїмо на правильній стороні, на боці добра. Ми живемо з надією, що наші рідні, які зникли безвісти, повернуться додому. А дух воїна завжди буде присутній. Українська нація – назавжди є воїном, який оберігатиме не лише Україну, але й показуватиме приклад, що таке згуртуватися й подолати більшого за нас ворога. Українці – дуже сильна нація назавжди,
– поділилася Анна.
Люди донатили свій час
У розмові з Закордон 24 Анна зауважила, що команда для зйомок фільму була просто чудовою. Люди донатили час та урізали свої гонорари, аби світ побачив "Маґуру".
Особливу подяку Анна висловлює Полу Бредшоу, який був за камерою. Він – ірландець, але мешкає в Англії. Він подорожував разом з Анною до Львова. Пол – щиро та віддано підтримує Україну.
Він своїм коштом возить українських дітей кататися на конях, організовує їм походи у кінотеатр, намагається зробити щось, аби їх психологічно розвантажувати. Окрім того, він постійно намагається висвітлювати інформацію про Росію, допомагати українцям боротися з російською пропагандою.
Анна розповіла, що український кутюр'є Яніс Степаненко на благодійній основі надав свою унікальну сукню. Вона стала вбранням Маґури й додала богині характеру. Після зйомок сукня вирушила до Женеви. Українські митці теж роблять все можливе, аби підтримати Україну через своє мистецтво.
Музика й "Маґура" об'єднує світ / Фото, надане Закордон 24
Стіна оплесків не зупинялася хвилин 20
Світова прем'єра "Маґури" відбулася у Мюнстері у Німеччині. Анна розповіла, що туди її запросив колега. Він не знав про те, що фільм – майже готовий, але запропонував разом щось зробити для України.
Перед показом Анна та її колега виконали сольні твори. А тоді на великому екрані показали фільм.
Фідбек від аудиторії був просто неймовірний. Німецька публіка дуже відрізняється від британської тим, що вони не вигукують на кшталт "Браво". Але вони встали й стіна оплесків не зупинялася хвилин 20,
– розповіла Анна.
Окрім того, під час прем'єри зібрали гроші, які передали "Плацдарму".
"Плацдарм" – пошуковий загін, який займається евакуацією тіл загиблих. Завдяки його роботі рідні героїв можуть попрощатися з ними та поховати їх.
Тим часом британська прем'єра "Маґури" відбулася 17 червня у Кембриджі. Цього разу формат був іншим. Після показу фільму відбулася панельна дискусія на тему зниклих безвісти.
"Маґура" візуалізує перемогу / Фото, надане Закордон 24
"Маґуру" вже показали у Львові
В Україні подвійна прем'єра "Маґури" відбулася у Місті Лева. Спершу – у форматі благодійного музичного заходу у Дзеркальній залі Львівської національної опери. Глядачі подивилися фільм та послухали концерт Анни Старушкевич та Філіпа Матмана, який прибув з Німеччини, аби підтримати українців.
Друга прем'єра відбулася у Львівському центрі надання послуг учасникам бойових дій. Цього разу також відбулася дискусія про підтримку ментального здоров'я сімей, рідні яких зникли безвісти. Окрім того, учасники переглянули звернення лідера "Плацдарму" – Олексія Юкова.
Прем'єри "Маґури" вразили світ / Фото, надане Закордон 24
Попереду у "Маґури" – великий шлях
"Маґура" не створена, щоб стати на поличку з галочкою "щось зробилося". "Маґура" створена, щоб тригерити на цю тему. Особливо за кордоном. Але також і в Україні. Бо ця тема – не дуже проговорена. А людей, сімей, рідні яких зникли безвісти, – багато. І їм складно психологічно. Це – момент, коли ти не розумієш, що сталося, і не можеш проходити стадії горя. Це – постійний стрес і внутрішня тортура. Ти – постійно у підвішеному стані. Ти не можеш ні вдихнути, ні видихнути", – каже Анна.
"Маґура" – історія про надію: дивіться відео
"Маґура" робить боляче з першої миті. Ця історія залишається жити з тобою й після того, коли екраном біжать титри.
Маґура – з нами. Маґура – за нас. Богиня воїнів з народом-воїном.