Абсурдність розмов про призначення Залужного послом у контексті рейтингів та виборів

Радянська практика

Володимир Зеленський насамперед керувався бажанням повідомити про нове призначення для популярного колишнього головнокомандувача Збройними Силами України Валерія Залужного

Читайте також Інтенсивність ударів по Україні може зменшитися, і до цього причетний МКС

Людям, які жили у СРСР, така практика є добре відомою. Кожного разу, як ми чули, що під час пленуму ЦК Комуністичної партії Радянського Союзу вирішували звільнити з посади члена Бюро певного відомого керівника, починалися припущення до якої країни тепер його відправлять. Дипломатичні посади тоді здавалися синекурою для тих, хто більше не був частиною вищого політичного та військового керівництва в країні.

Не знаю, чому я маю дивуватися, що Україна продовжує діяти саме у тій совковій апаратній схемі, коли колишній популярний керівник, який має довіру переважної більшості своїх земляків, відправляється – як саркастично казали у СРСР – на дипломатичну роботу.

І тоді, і зараз звичайнісінькі міркування про те, що дипломатичним представництвом має керувати професійний дипломат – не сприймалися серйозно. Мені здається, це також є ознакою сприйняття суспільством і владою самого поняття "професіоналізму". Очевидно, що досвідчений військовий, який провів країну через найважчі місяці війни, коли нам загрожувало зникнення з мапи світу, міг би бути дуже важливим саме на посадах, пов'язаних з ЗСУ та національною безпекою.

Можна, звичайно, вважати призначення до посольства саме у Великій Британії частиною політичних призначень, але і тут варто було б дочекатися схвалення британським урядом цього агреману.

Ніяких виборів найближчим часом не буде

Щодо очевидних міркувань про те, що в Офісі Президента насамперед думають про співвідношення рейтингів очільника держави й Залужного, як найпопулярнішої зараз людини, то тут можна лише дивуватися.

Зауважте Ким дуже сильно зацікавився Путін

Треба усвідомити, що найближчим часом президентські вибори в Україні не відбудуться. Ми тільки у першому періоді багаторічної війни. Вибори не можна буде провести до закінчення воєнного стану, а скасування цього режиму можливе лише в разі закінчення війни.

А в якому році й за яких обставин завершиться війна – не знає сьогодні ніхто. Ми залишаємося у зловісній імлі та усвідомлюємо, що та ситуація, у якій Україна опинилася 24 лютого вже далекого 2022 року, може продовжуватися роками. І у 20-ті, і у 30-ті роки 21 століття Україна може переживати одну з найдовших та найскладніших війн у своїй історії.

Тим більше, що російський президент Владімір Путін сповнений жагою заплатити будь-яку ціну за відновлення кордонів СРСР. Не треба недооцінювати хижий ентузіазм та жадібність росіян до чужих земель. Ця жадібність буде визначати наше майбутнє у 20-ті роки буремного 21 століття, всі трагедії та катаклізми якого тільки починаються. 

Політика в Україні померла

Хто тоді знає, коли в Україні будуть президентські вибори? І хто тоді знає, яким на цей момент буде рейтинг Зеленського? Якщо чинний президент взагалі буде хотіти брати участь у цих виборах після багатьох років стресової роботи на посаді очільника держави у стані війни. Чи дозволить йому здоров'я? Чи вдасться його зберегти від бажання російських спецслужб фізично знищити президента України, щоб допомогти хаосу у державі?

Це питання, на які ніхто сьогодні, та і сам Зеленський, не знають відповіді. Ніхто не знає, хто буде тоді головним конкурентом Зеленського, адже події будуть змінюватися дуже швидко. Поруч з популярним Залужним можуть з'явитися нові популярні люди, які будуть конкурентами вже не чинного президента, а колишнього головкома.

Кожне нове призначення та кожна нова подія – створюють нових людей, які можуть мати довіру українців, які люблять шукати нові популярні обличчя. Це також частина не лише української демократії, а й української національної психології.

Рекомендуємо Макрон хоче повоювати? Як має діяти Україна, щоб це бажання реалізувалося

Якщо навіть уявити собі це призначення через передвиборчу призму, то варто говорити не про події 2024 року, а 2029 або 2033 років. Ми можемо з такою самою вірогідністю думати про електоральні процеси саме у ці часи.

Саме тому я б не радив українським політикам думати про рейтинги та політику. Політика в Україні померла і стане живою тільки після того, як ми зможемо впевнено сказати, що наша держава залишиться на політичній карті світу і на ній будуть жити українці. Не забуваймо, що у наших ворогів зовсім інші цілі та завдання. Вони будуть робити все можливе, щоб втілити ці цілі та завдання у життя. Наше завдання думати не про те, як продовжити чиюсь владу, а про те, як продовжити цю державу.