Згадати Все: Від культу до перегонів на лафетах

Їх обожнювали, робили з них ідолів для поклоніння, а разом з тим боялися та ненавиділи найбільше на світі. Культ вождя, що насаджували у маси, довгі роки тримав на плаву тоталітарний режим.

Читайте також: Згадати Все: Суровий радянський перекус

Радянське суспільство було виховано так, що воно всі свої надії та життєві плани пов'язували з вождем. Та як тільки-но вождь раптово відходив у інший світ, увесь соцтабір починало лихоманити. Над червоною імперією нависало ярмо трауру, розпачу і невизначеності.

Смерть кожного вождя це вплив на долю мільйонів. І так само було і в Радянському Союзі,
– згадав історик Володимир Сергійчук.

Трясло, звичайно, і в самому Кремлі. Смерть вождя породжувала жорстоку підкилимну боротьбу за найвищі пости влади. Історик Владлен Мараєв зауважив, що, як правило, боротьба за владу відбувалася ще навіть біля смертного одра цього присмертного вождя. Некомуністичний світ теж готувався до апокаліпсиса, який могла спровокувати тоталітарна держава без лідера.

Ясно, що коли помирав черговий вождь, я так думаю, що десь у США, Англії чи Франції оголошувався підвищений стан боєготовності всіх військ,
– припустив народний артист України Анатолій Матвійчук.

Вождів хотіли героїзувати навіть по смерті. Тому вже першого вождя Союзу відправляли в останню путь пишно й довго. І цей його шлях триває досі.

Мавзолей у Москві

У свої 50 років тяжкохворий Ленін був більше схожий на немічного старця, ніж на вождя світового пролетаріату. Він не те що імперією керувати не міг, а навіть самостійно пересуватися. Чого не скажеш про Сталіна. Той вже планував, як захопити Кремль.

Сталін – це найкращий приклад того, що водночас людину і ненавиділи, і боялися, і обожнювали,
– наголосив Матвійчук.

У домовину Ленін загримів у 1924 році у 53-річному віці. Дідуся Леніна бальзамували та помістили у мавзолей під стінами Кремля. Аби мощі ідола були ближче до пролетаріату.

Та культ Леніна не міг зрівнятися з культом, який створив для себе сам Сталін. Його обожнювали й боялися, наділяли його надлюдськими здібностями та бачили в ньому ледь не божество.

Культ Сталіна був всеосяжний і безмежний

Культ Сталін був всеосяжний, безмежний. Такий великий, що, здавалося, без Сталіна не рухатимуться ні зорі, ні небо, ні сонце, ні води,
– сказав Мараєв.

Але коли Сталіна знайшли паралізованого на підлозі заміської дачі, тому таки радянському народу не одразу повідомили, що сонце вождя сідає. Найближче оточення, включно із Хрущовим, почало усіма методами боротися за владу ще при живому тиранові.

Найближче оточення почало усіма методами боротися за владу

Смерть Сталіна ставила питання, а що буде без далі? Всі звикли за 30 років, що без Сталіна нічого не вирішується. І тут раптом його не стало – це була дилема для всього суспільства.

Читайте також: Згадати Все: Від музею до Українського дому

В останню путь вождя проводили тисячі людей. Самі приходили палкі прибічники з короткою пам'яттю, а багатьох відправляли примусово. Але серед цих людей точно були ті, на чиїх очах виступали сльози радості.

Радіти могли ті люди, які відверто стояли на позиції боротьби з режимом. Але оскільки дуже значна кількість населення була відверто конформістською і лояльною до режиму, то вони в основному не раділи цьому,
– додав Мараєв.

Усі подумали, що кривавій диктатурі кінець. Світ змінився, і мусив змінюватися і Союз. Чи вдалося – дивіться далі у програмі.