У Союзі, коли смажили чебуреки, пончики чи інші "тошнотіки" для масового споживання, навіть не задумувалися, коли ж варто змінити пересмажену олію. Норм таких не було, а якщо і були, то їх ніхто не притримувався. І так згодиться. Тим більше то ж не їжа, а закуска.
До почорніння обсмажений в олії чебурек, неосяжний за розміром біляш і запити все газводою – такий перекус радянським фастфудом на ходу був звичною справою. Не дивно, адже своєрідну швидку їжу можна було знайти ледь не на кожному кроці.
популярні відео
Попередній випуск: Згадати Все: Революція на граніті
Часто радянський фастфуд був настільки суровим, що ламав найміцніші шлунки людей. Та все, що не вбивало людину радянську – робило її сильнішою.
В мене зараз печія навіть у моєму віці, коли я щось з'їм щось можливо й корисне, але кисле. Тоді не було не печії, здавалося, що такий шлунок міг цвяхи спокійно перетравлювати, без наслідків
Їли навіть те, що вже заздалегідь промовляло, краще цього не їж. Головне звернути увагу на назву. “Тошнотік" – це була така булочка з ліврем всередині. З чого він був зроблений – залишається здогадуватися, але вони були справді смачні", – відповів музикант Богдан Либа.
Але особливим був продукт, який став справжнім символом курортного відпочинку. Уявіть собі, спека, море, в одній руці келих пива, а в іншій соковитий чебурек. Саме таку картину можна було зустріти ледь не на усіх пляжах. І це не зважаючи на сумнівну якість м'яса, бо де ж його можна дістати у ті дефіцитні часи.
Але ніщо інше не складало серйозну конкуренцію самому чебуреку, як добротний біляш. Співвідношення тіста до м’яса годі виміряти. Доїв до половини, а там в обсмаженому тісті крихти фаршу.
"Біляші – інша справа. Його продавали тітки з такими оцинкованими ящиками. У них з однієї сторони лежали біляші, а з іншого боку – чебуреки", – сказав Богдан Либа.
А чим це все запити? Звичайно, чаєм, кавою або ж газованим напоєм у звичному багатьом гранчаку. Головне, його промити ретельно.
Отримати швидкий перекус можна було всюди. Різноманітні, як то кажуть, бістро, їдальні, закусочні. Там завжди зустрічали і обслуговували на "найвищому" радянському рівні.
До теми! Згадати Все: Радянські харчові звички
До речі, випити часто було такою ж частиною перекусу і на цьому добре заробляли самі продавчині. Та найголовніше – в таких місцях завжди була своя атмосфера, це було місце збору філософів та жебраків водночас.
Та 24 травня 1997 року в Києві відбулася подія, що кардинально змінила уявлення українців про швидкий перекус – в Україні відкрився перший "Макдональдс".
Гамбургери, картопля фрі, морозиво ріжок та натуральна кава. І головне – ніякого алкоголю, лише швидкий перекус і спершу навіть ціна зовсім не кусалась.
Відтак, чебуречні, вареничні, різноманітні їдальні та закусочні – не витримали конкуренції з попитом на якісний сервіс. Винятком лишився один маленький кіоск, розташований зовсім неподалік першого "Макдональдсу" – тут черги часом більші, ніж в американських фаст-фудах – "Київська перепічка".
Повʼязані теми:
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter