Жінки у Раді: до гендерної рівності ще далеко
До Верховної Ради цього скликання обрали 47 депутаток. Це найбільше за всю історію країни. Однак, якщо Україна й рухається до гендерної рівності, то дуже й дуже повільними кроками. Мало хто пам'ятає, але наша держава зобов'язалася до 2015 року посадити у парламент 135 жінок.
Десять років тому Україна підписала Декларацію ООН "Цілі тисячоліття". Цим вона взяла на себе певне зобов'язання: до 2015 року віддати 30% місць у парламенті жінкам. Обіцянку не виконала. Зі 135-ти крісел під куполом, які мали б відійти прекрасній половині, їй дістануться лише 47. Про 30% місць для жінок у списку партії йдеться і в законі "Про політичні партії в Україні".
Однак, більшість політсил цю вимогу під час виборів проігнорували. З 29-ти партій лише 9 віддали місця у списку жінкам. Найкраще жіноцтво представлене в "Опозиційному блоці", найгірше – у партії президента. І це попри те, що сам глава держави активно виступає за збільшення кількості жінок за владним кермом.
Відкриваючи двері Верховної Ради, чоловіки пропускають вперед чоловіків. Так і у списках. Жінкам зазвичай дістаються завідомо непрохідні місця. Хоча у президентській партії жінок чи не найменше, у парламент, завдяки прохідним місцям, йому вдалось завести найбільше депутаток – 14. Серед них – лікар Ольга Богомолець, письменниця Марія Матіос і співачка Оксана Білозір.
Під щитами фронтовиків до ради зайшли дві колишні журналістки – Тетяна Чорновол і Вікторія Сюмар. Є у нової партії й не нові обличчя – це освітянка Лілія Гриневич і двічі міністр Людмила Денісова. Найжіночнішою партією цього парламенту стала "Самопоміч". Там майже половина присутніх – жінки. Вони поки що мало відомі широкій громадськості, але уже встигли засвітитись завдяки громадській діяльності.
В "Опозиційному блоці", в який перевтілилась Партія регіонів, уже не буде одіозних Ганни Герман та Олени Бондаренко. Натомість на заміну їм у велику політику повертаються Наталія Королевська і сестра Сергія Льовочкіна – Юлія.
Радикальний Олег Ляшко привів до Ради ще одну співчаку – Інну Бордюг, більш відому як Злата Огневич. І зовсім не радикальну Олену Кошелєву – харківську волонтерку, про яку у самому Харкові мало хто чув. Із "Батьківщиною" під купол на Грушевського ідуть бранки режимів – Юлія Тимошенко і Надія Савченко. Яка, щоправда, може узагалі до Ради не потрапити.
За коротку історію українського парламентаризму сьогоднішня найбільш жіноча Рада – все одно прогрес. У парламенті першого скликання узагалі було лише 11 представниць. Якщо ця динаміка збережеться, то за два десятки років у Раді може з'явитися повноцінне жіноче крило.