Життя після війни: чи турбується держава про психічний стан ветеранів?

Чому це важливо?

Після демобілізації деякі військові можуть страждати на депресію та посттравматичні розлади. Через це ветеранам буває дуже важко повернутись до мирного життя. В особливо важких випадках деякі з військових можуть впасти в алкоголізм, а деякі – використати свої бойові навички у злочинності. Регулярна психологічна підтримка може допомогти колишнім військовим уникнути хибного злочинного шляху та повернутися до соціуму.

Цікаво: День Збройних сил України: коротко про найголовнішу гордість нашої армії

Історія знає багато випадків, коли перед державою поставав виклик повернути до мирного життя сотні тисяч військових з психологічними розладами. Згадаймо війну в Афганістані. У цій війні брали участь понад 100 тисяч радянських військових, половина з яких повернулись додому з пораненнями. Психологічно жахи цієї війни відчув на собі кожен фронтовик.

В СРСР не надто переймалися лікуванням посттравматичних синдромів, бо тоді ця проблема була ще дуже погано вивчена. Про існування таких захворювань просто нічого не знали. Вже після розпаду Радянського Союзу влада почала виділяти гроші на реабілітаційні програми. Однак, у кризу виникла ще одна проблема – на підтримку ветеранів банально не вистачало грошей.

Усе це спричинило виникнення терміну "афганський синдром", яким узагальнювали проблеми військових з адаптацією у суспільстві. До симптомів "афганського синдрому" належать агресивність, роздратованість, безсоння, параноя тощо. Зі слів доктора психологічних наук Михайла Решетнікова, 40% військових в Афганістані отримали психічні травми після війни.

Відчужений погляд американського піхотинця спричинений психологічною травмою / Фото Рея Платника

До цього з подібним стикалися Сполучені Штати, коли мали лікувати військових після 14-річної кампанії у В’єтнамі. Тоді безліч ветеранів закінчили життя самогубством. І хоча інформація про це досі лишається предметом дискусій, за різними даними 24-28% від особистого складу армії США втрачали боєздатність через сильні психічні порушення під час виконання бойових завдань. Згодом це переносилось на цивільне життя.

В Україні вже відчули масштаб проблеми після низки інцидентів, пов’язаних з ветеранами війни на Донбасі. Згадаймо принаймні історію з "мінером" моста у Києві чи замахом на депутата Соболєва, у якому підозрюють 18-річного ветерана добровольчого батальйону Андрія Лаврегу.

Детальніше: Хто такі Лаврега і Семенов, яких підозрюють у вбивстві сина Соболєва

Війна дуже змінює людей. Держава має всіма силами сприяти соціалізації військових та поверненню їх до мирного життя.

Як підтримують військових із посттравматичним синдромом в Україні?

Кожна країна, яка регулярно веде воєнні дії, має мати державний орган, який би займався питаннями реабілітації ветеранів. Наприклад, у США діє міністерство у справах ветеранів, яке налічує близько 340 тисяч співробітників. Це друге за розміром міністерство Сполучених Штатів після Міноборони. Інституція була створена ще у далекому 1930 році.

Україна ж поки не може похизуватись такими потужностями. У Міністерстві у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб (МінТОТ) передбачено штат у 225 осіб. Створити таке міністерство українська влада вирішила на 3 рік війни, у 2016 році.

До стратегії українського МінТОТу входить забезпечення психологічної реабілітації учасників бойових дій. Однак працює це зовсім не так ефективно, як хотілося б.

Щотижнева група підтримки ветеранів / Фото ГО "Побратими"

В Україні існує державна програма з психологічної реабілітації. Насправді – це програма відшкодування грошей за послуги психолога. Держава не має реальної єдиної системи реабілітації ветеранів АТО/ООС. Такий підхід має одразу декілька вразливих місць.

Зокрема, чинний замміністра МінТОТ Антон Колумбет в інтерв’ю Новинарні зазначив, що військові мають отримувати тільки найкращі умови психологічної реабілітації. Однак, система цього не забезпечує.

В одних закладах він (психолог – 24 канал) ефективний, в інших – не дуже. Це може бути і молодий фахівець одразу після інституту, і громадський активіст-психолог із досвідом. Така психологічна реабілітація своєї функції не виконує,
– сказав Колумбет.

Чиновник зазначив, що МінТот має розгорнути комплекс власних медичних закладів та слідкувати за якістю лікування, щоб військовим дісталося тільки найкраще. Якість наданих послуг має відповідати вкладеним грошам у міністерство.

Психологічна допомога має бути централізованою і тривати постійно: від рекрутингу до демобілізації. Більш того, відповідну допомогу мають отримувати родичі військових на фронті, зазначила міністерка з питань ветеранів Оксана Коляда на круглому столі, присвяченому психологічній реабілітації військових.

Єдину систему реабілітації можна утворити за наявності відповідних законів. Законодавчу базу не приймали у попередньому, та наразі не поспішають приймати в поточному скликанні. Як наслідок — гроші з бюджету витрачаються неефективно, оскільки кожна дія чиновників не прописана у законі.

У 2019 році Рахункова палата України провела аудит МінТОТ. Відомство виявило, що міністерство за виділені міжнародні кошти не реалізувало жодного з 10 запланованих проєктів. Це мали бути розбудова медичної інфраструктури, створення умов для надання медичних послуг, реабілітації, тощо. Термін виконання проєктів подовжують до червня 2020 року.

Дніпровська лікарня імені Мечнікова – один з закладів, що надає військовим професійну психологічну допомогу. Головний лікар зазначив, що в них 89% поранених погодились на безкоштовну психологічну консультацію і в усіх них виявили психологічні проблеми різного ступеня важкості.

Реабілітаційний центр для військових в Херсоні / Фото Главком

В бюджеті на 2020 рік на програми із забезпечення реабілітації ветеранів закладено рекордні 246 мільйонів гривень. Прем'єр-міністр Олексій Гончарук заявив про наміри уряду створити власні реабілітаційні центри у наступному році.

А що з добровольцями?

Добровольчі батальйони після піднесення ЗСУ нікуди не зникли. Вони досі тримають лінію фронту та тісно співпрацюють із регулярною армією. Проблема в тому, що статус учасника бойових дій мали тільки ті добровольці, батальйони яких увійшли до ЗСУ. Усі інші майже ніяк соціально не захищені, а тому не можуть розраховувати на повноцінну підтримку держави.

Лише 4 грудня 2019 року Рада ухвалила законопроєкт, за яким бійців добробатів мають визнати учасниками бойових дій. За оцінками парламентарів, не мають відповідного статусу близько 3 тисяч добровольців, які потребують державної підтримки.

Важливо: Рада підтримала визнання добровольців учасниками бойових дій: що зміниться

Зі слів замміністра МінТОТ Антона Колумбета, цей закон декілька років просувала в парламент громадська організація "Добровольці".

Оскільки держава до цього 5 років гальмувала прийняття відповідних рішень, функцію реабілітації учасників бойових дій взяли на себе громадські організації та волонтери. Наприклад, ГО "Побратими" влаштовує тренінги для ветеранів та їхніх сімей і залучає професійних військових психологів.

Є також оригінальні методи реабілітації. ГО "Грибна рота" об’єднала колишніх військових задля спільної справи – збирання грибів. ГО "Творча криївка" підтримує ветеранів створенням умов для активної творчості: театр, література, живопис.

Варто розуміти, що таких організацій дуже багато по всій країні. Вони існують за рахунок волонтерів та подекуди державних грантів.

Ветеран бойових дій збирає гриби в Карпатах в рамках програми ГО "Грибна рота"

Такі способи повернення до цивільного життя практикують і в інших країнах. Основна мета – зацікавити воїна мирним життям, дати можливість займатися тим, чим подобається.

Наприклад, у США використовують так звану іпотерапію – навчання верховій їзді. Подібна практика використовується в деяких регіонах України.

Не можна забувати і про "Ігри нескорених" – міжнародні спортивні змагання між ветеранами бойових дій з різних країн. Україна також має збірну на цих змаганнях. Цей захід дає змогу ветеранам проявити себе, а це дуже важливо для психологічної реабілітації.

В Україні лише офіційно 380 тисяч чоловіків мають статус учасника бойових дій. І безліч з них потребують професійної психологічної допомоги. В Україні роблять кроки для утворення єдиної системи реабілітації, однак все це відбувається повільно як для держави, що вже 5 років перебуває у стані гібридної війни.

До теми: Пекло Донбасу та енергія Майдану: хто підтримує українське військо