Жовтневий переворот: криваві наслідки для України

Причини Жовтневого перевороту

На початку 17-го року Росія потрапила у смугу криз. Невдачі були у політиці, жахливі економічні проблеми і війна. Практично весь бюджет перекинули на військові потреби, тоді як економіка занепадала. Усі сили промисловості перекинули на потреби фронту, тоді як людям бракувало товарів першого вжитку.

Читайте також спецпроект 24 каналу: Фашисти та українці на вулицях Києва: кривава осінь 43-го

Разом з тим працювати практично не було кому. Працівників заводів, селян, інтелігенцію мобілізували на фронт.

Дума не справлялася з впровадженням змін у країні. Від царя вимагали рішучих дій, а він був не готовим до цього. Кадети і октябристи вважали, що це можна зробити без перевороту. Тоді як прихильники лівих ідей були переконані, що поможе лише революція. Політичне безправ’я, злиденність, виснаження війною допомогли комуністам зібрати достатньо прихильників.

Переворот мав неймовірно жахливі наслідки для України… Наслідки, які ми досі відчуваємо на собі. Наслідки, які укорінилися у наш генетичний код. Давайте усе по порядку.

Що сталося. Коротка історична довідка

Прихильники більшовиків 102 роки тому (за старим стилем – 25 жовтня) зі зброєю в руках захопили Зимовий палац (на той час резиденція Тимчасового уряду) та всі стратегічні пункти Петрограду і влада фактично опинилася у їхніх руках. У цей же час відбувався з’їзд Рад. Під час з’їзду Ленін й заявив про перехід влади у Росії в руки більшовиків.

Читайте також: Батуринська трагедія: чому 2 листопада в Україні – день пам'яті

На місці проголосили "Декрет про мир". Ним обіцялося укласти сепаратний мир з німцями. Тут же прийняли рішення, що уся поміщицька земля буде розділена між селянами. Звісно ж, безкоштовно.

Петроград під час Жовтневого перевороту, 1917 рік

Питання України, як і інших країн, що входили до складу імперії, вирішили у "Декларації прав народів Росії". Основною ідеєю документа було: об’єднання трудящих різних національностей для спільної боротьби проти "експлуататорів" за побудову комуністичного суспільства. Тож про створення вільних і незалежних демократичних держав не могло бути й мови. Від одних окупантів Україна перейшла у руки одразу інших. І, як з’ясувалося вже дуже скоро, до ще більш жорстоких та кровожерливіших…

Читайте також: Козацтво у ДНК: 7 фактів, яких ви не знали про козаків

Питання України

Ситуація в Україні на той час була дуже складною. Адже тут одночасно намагалися діяти 3 політичні сили, які не поділяли жодних ідей і не йшли на компроміси:

1. Центральна Рада
2. Рада робітничих і селянських депутатів
3. Штаб Київського військового округу (прихильники Тимчасового уряду).

Більшовики, захопивши владу в Росії, звісно ж прагнули чимшвидше керувати й Україною. Зробити це легально їм було дуже не просто… Більшовицька партія в українських містах не мала більшості, адже вона майже не мала стосунку до корінного населення та його бажань і прагнень. Тож їм треба було діяти. Впевнено і зухвало.

10 листопада 1917 року більшовики підняли повстання проти військового штабу, використавши наївність робітників заводу "Арсенал". Центральна Рада спочатку нічого не робила і просто спостерігала. Але врешті-таки надіслала бойову допомогу більшовикам… Тож Тимчасовий уряд і їхні війська були змушені покинути столицю України. За менше ніж 2 тижні (22 листопада) Центральна Рада видала III Універсал. Тобто проголосила Українську Народну Республіку.

Надто інтелігентна УЦР не змогла протидіяти грубій силі більшовиків

УНР не задовольняла бажання більшовиків. Україна в їхніх планах була матеріальною базою, з великим людським ресурсом, але аж ніяк не окремим автономним утворенням. Тож на початку грудня Українська Центральна Рада отримала від Леніна та Троцького грубий ультиматум. На який УЦР, звісно ж, не могла піти…

Схоже, цього й чекали більшовики. За кілька днів після відмови виконувати ультиматум на територію України напали військові більшовиків. Очолив напад на Україну Антонов-Овсієнко, який потім був розстріляний у часи сталінського терору.

Наслідки приходу більшовиків в Україну

1. Воєнний комунізм у 1919-1921 роках. Основною метою більшовиків у ці роки було втримати владу та забезпечити усім необхідним Червону Армію. В основу була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комунізму. На практиці це був справжнісінький терор проти приватних власників різних рівнів та українського селянства.
2. Розстріляне відродження. Фактичне знищення української інтелігенції у 1920-1930-х роках. Цвіт нації, найкращі, молоді і талановиті люди були просто винищені. Їх вбивали роками. Кульмінацією став розстріл у Карелії. Того осіннього дня не стало таких геніїв як Леся Курбаса, Миколи Куліша, Марка Вороного та багатьох інших… Це мало наслідки на багато років, адже українців позбавили власного культурного пласту. Певний відгомін тих жахливих подій є й досі.
   
   
   Автор: Юрій Журавель
   
   Сталінськими розстрілами все не завершилося. Гоніння на українську інтелігенцію тривало й протягом 1950-1980-х років. Цензура, переслідування, арешти. Радянська влада будь-якими методами намагалася знищити національну ідентифікацію, культуру. Також усіма силами знищувалися традиції.
3. Голодомор. Влаштований більшовиками геноцид українського народу у 1932-33 роках. Штучно створений масовий голод забрав життя (за даними науково-демографічної експертизи) понад 3 мільйонів 940 тисяч українців! Здебільшого, селян. Втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. Крім того, страх голоду передається українцям на генетичному рівні.
   Окрім геноциду 32-33 років, більшовики винищували голодом українців у 1921-1923 та 1946-1947 роках.
4. Гоніння церкви. Атеїстичний більшовизм переслідував українську церкву протягом усього існування СРСР. Єдина дозволена церква – православна московського патріархату. Тобто підконтрольна КДБ.
   У церквах інших конфесій влаштовували склади, розважальні заклади. Власність церкви, історично важливі цінності просто знищували. Священиків та монахів переслідували. Часто – просто вбивали.
5. Ліквідація Української повстанської армії. А також вбивство провідних діячів української еміграції (Петлюри, Коновальця, Бандери, Ребета та інших). А це, до речі, вважається міжнародним тероризмом. Злочини радянської влади, за які б мала понести відповідальність країна-правонаступник СРСР – Росія.
6. Терор проти звичайного населення Східної України у 1944-1945 роках та у 1939-1941 та 1944-1950-х роках проти Західної. Постійні намагання розколоти Україну.
7. Містифікація історії. Викривлення історичних фактів. За допомогою цензури, неправдивих даних у підручниках та літературі комуністам вдалося приховати правду на багато десятиліть. А головне – втрата Україною незалежності на довгі 7 десятиліть.

Це список лише основних з жахливих наслідків жовтневого перевороту, які перенесла і досі переносить Україна.