"Зима у вогні" — шлях українського фільму до "Оскара"

До перегляду

Я довго думала з чого почати. І мені здавалось доречним описати шлях українського фільму до номінації.

В останніх числах листопада 2013 року Євгенові Афінеєвському подзвонив друг з Києва, розповів що відбувається та покликав зафільмувати це все. Наступного дня режисер, залишивши всі свої проекти в Ізраїлі та США, сів на літак до Києва. Можете собі уявити якими були зйомки за таких умов. Грошей не було, тож знімали всі, хто міг, на телефони, планшети, камери.

Матеріалу було чимало: Євген Афінеєвський, його команда та безліч інших авторів брали інтерв'ю у протестувальників, активістів, медичних працівників, митців, журналістів та представників духовенства, які представляли різні покоління, соціальні прошарки, національності та релігії, включно з 12-річним волонтером. У результаті було відзнято 2 тисячі годин матеріалу, близько півтори тисячі записів було опрацьовано, сто інтерв’ю було перекладено, крім того, до 5 місяців пішло на монтаж.

І от, 3 вересня 2015 року, відбулась світова прем’єра стрічки на Венеційському кінофестивалі. Обізнана європейська публіка після перегляду аплодувала стоячи. Згодом фільм був показаний у головному конкурсі на кінофестивалі в Телларайді 2015 та на міжнародному кінофестивалі у Торонто 2015, де отримав Приз глядацької аудиторії за найкращий документальний фільм. Також режисера нагороджено Гран-прі Міжнародного фестивалю фільмів про права людини в Нюрнберзі 2015.

9 жовтня кіно представили на Netflix ̶ американському відеосервісі, аудиторія якого перевищує 50 млн осіб у більш ніж 40 країнах. За день до того компанія опублікувала офіційний трейлер. Серед країн-виробників зазначено Україну, США та Британію. У підписі до фільму було вказано, що Netflix вважає за честь показати стрічку про український Євромайдан.

А віце-президент відділу документальних програм каналу, Ліза Нішімура, заначила:

Євген створив кіно, присвячене героїзму, духу та стійкості українських людей. Створення платформи для поширення його потужного нарративу ̶ це честь для нас

Посол США в Україні Джефрі Пайєт після перегляду впевнений, що дуже важливо розповісти історію, яка відбулася на Майдані, всьому світу.

Я вважаю, що це дуже важливо, не забути, що відбулося в декількох сотнях метрів звідси два роки тому. У трейлері був кадр з Філаретом, коли він сказав "Голос Бога ̶ це голос народу", це неймовірно сильно і неймовірно важливо. Я сподіваюся, що "Зима у вогні" нагадає всьому світу, що у кожного є свій голос. Цей фільм зроблений для людей, для українців

21 ж листопада 2015 року, на річницю, коли Україна зробила свій вибір, фільм приїхав до Києва. Спеціально для показу сім’ям Героїв Небесної Сотні.

Після перегляду

З перших секунд спокійно всидіти вже неможливо. Мимоволі котяться сльози.

Починається фільм з кадрів останнього дня. 16-річний хлопчина сидить в касці, десь неподалік свистять кулі, а він дзвонить мамі, розповісти, що з ним все гаразд…

Щоб закордонний глядач зрозумів, як починалася Революція, іде розповідь англійською про Януковича, хто це такий і чому він настільки допік людям: колишній зек, проросійський комуніст, який, сфальшувавши результати виборів, спровокував у 2004 році Помаранчеву революцію. Тоді він позбувся влади, але повернув її 2010-го. Ставши президентом, запевняв людей, що Україна рухається європейським вектором, та 2013 відмовився від підписання Асоціації про євроінтеграцію, натомість збирався укласти договір про Митний союз з Росією, Білоруссю та Казахстаном. Це і стало розчаруванням та поштовхом вийти на вулиці.

У той день, 21 листопада 2013 року, за кілька днів до Вільнюського саміту східного партнерства Кабінет міністрів України вирішив призупинити процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Тоді ж журналіст та громадський активіст Мустафа Найєм написав у Facebook, що треба виходити на вулиці. Він закликав всіх прийти на Майдан стояти за європейський вибір. І вони вийшли. Акція була мирною, мітингувальники, здебільшого студенти, вимагали, щоб влада почула їхню думку.

Початок зими, на вулиці холодно, люди грілися співами і танцями. Здавалося, це не протест, а якесь свято. Ніхто й подумати не міг чим все обернеться. Аж до 30 листопада. Вночі відбувся силовий розгін. "Беркут" накинувся на мирних людей з кийками та побоями. Не жаліли нікого: людей валили на землю, лупцювали палицями, ногами, розбивали голови. Українці були шоковані. Цей день став переломним. Уявіть собі, ваша дитина повертається додому з ранами, забоями, у крові, і на питання, що сталося, відповідає, що побив "Беркут". Жодні батьки, думаю, не сприйняли б таке спокійно. Тоді повстала вся Україна…

З того дня український народ вже не просто хотів в Європу, він хотів, щоб зло пішло. Всі політики – геть, у стрічці ні разу не зустрінуться якісь партійні символи чи лозунги. Політичні лідери були присутні, та вони для людей – не авторитет. Відтоді почала формуватися нова українська нація, нова українська спільнота, нова Українська держава. Українці настільки згуртувалися, об’єдналися в одне ціле, що вже не страшно було нічого, ні холод, ні "Беркут", ні побої, ані навіть смерть. Вони стояли всі разом до кінця…

Можливо,українському глядачеві здаватиметься, що багато опущено, багато не сказано. Не показаний оцей дух, який підтримував людей протягом тих страшних трьох місяців. Як вся Україна передавала одяг, їжу, медикаменти, всі необхідні речі на Майдан. Як у всіх містах збиралися свої майдани, бо не кожен міг поїхати до столиці. Як люди самостійно організувалися у раду Майдану, у сотні, як проводились віче, на яких приймалися важливі для українців вимоги та рішення, як виник Автомайдан, як людей ловили по дорозі з Майдану додому, били, кидали в автозаки, викрадали з лікарень і вивозили невідомо куди.

Та у цих півтора годинах показано достатньо, щоб закордонний глядач зрозумів, що таке український народ, Україна, через яку жорстокість нам довелося пройти і яких довелося зазнати втрат на шляху до своєї перемоги…

Безумовно, "Зима у вогні" гідна "Оскара"! Якнайбільше іноземців повинні побачити цей фільм, довідатись про нас, зрозуміти, як ми боремось за своє право бути рівнею серед розвинених, освічених, прогресивних держав, що ми незламні і нескорені, сильні і варті уваги, допомоги і визнання!

Ця стрічка для нас – це відкрита рана, яка ніколи не заживе. Її повинен побачити кожен українець, щоб нагадати собі, що все було не дарма, що ми вистояли тоді, вистоїмо й зараз. За себе, свою Правду й Гідність, за своє майбутнє…

Автор: Лєна Драбина; фото: Getty Images.

Читайте також: Номінанти на премію "Оскар:2016"