"Бранці" Майдану: нерозказана правда з обох сторін барикад

Про українську революцію вже зняли свої фільми чимало українських та іноземних режисерів. Взяти хоча б нещодавню "Зиму в вогні" голлівудського режисера Євгенія Афінієвського. Страшну і красиву екранізацію подій Революції. Сергія Лозницю і його "Майдан", чудову суто документальну і строго хронологічну стрічку.

Але так проникливо, як проект Babylon'13, події Майдану не знімав ніхто. Камера вавилонян була дуже емоційним і художнім поглядом безпосереднього учасника тих подій. Отож новий фільм "Бранці" українського режисера Володимира Тихого, який теж працював в команді Babylon'13, не просто документалка. У цьому фільмі присутнє ґрунтовне переосмислення подій вчорашнього Майдану та сьогоднішньої війни, а також захоплюючий сюжет, який тримає в напрузі до останніх кадрів.

У пам’яті все злилось в один гіркий комок,
— говорить на початку фільму головний герой Сашко, студент-біолог, один з учасників Майдану.

20 лютого 2014 року він, беззбройний протестувальник, наздоганяє солдата ВВ-шника. Хлопець переконує призовника скласти зброю і бере його у полон. Через кілька місяців Сашко вирішує розшукати солдата, аби дізнатись, чи той зрозумів, що насправді відбулось, чи знайшов себе в новій країні. Звідси починається довга дорога запитань та відповідей про страшні події Революції та реалії сьогоднішньої війни. Сашко, як й велика частина майданівців, не покидає активну позицію: пробує піти в добровольці, допомагає фронту і робить свій власний аналіз-розслідування подій Революції Гідності.

Саша не політик, не громадський діяч, навіть не потерпілий. Він – один із нас, більшості людей, учасників революції, котрі бачили чимало і досі не можемо забути та змиритись, а запах шин та гори мертвих тіл не дають спати вночі.

Хоч фільм "Бранці" знятий дуже фрагментарно, він цілісне зображення всього українського суспільства від революції і до тепер. Події Майдану переплітаються кадрами з передової, пошуки Сашком відповідей на болючі питання з його біологічними експедиціями та особистим життям.

Головний герой, ще майже дитина, тому розповідь про страшні сторінки Революції вдаються йому надзвичайно легко, в дуже ненав’язливому тоні. Так наче хлопець розказує про якусь небезпечну гру, з ледь помітним смутком в очах. Чи не тому, деякі епізоди фільму, де Сашко говорить про зустріч ВВ-шником на Майдані, зроблені як анімація, наче, замальовка з дитячої свідомості.

Сашко шукаючи строковика, знайомиться з історіями іншої сторони барикад. Силовиків, виявляється, теж болить, у них тоді були свої перемоги, поразки та вбиті побратими. Власне, фільм вдався винятково об’єктивним, бо перед нами відкривається картина Революції з обох сторін конфлікту. У цьому фільмі немає жертв та нападників, є лише заплутаний у непорозумінні український народ. Уперше з кіноекрану ми бачимо розгублені обличчя звичайних людей, яких досі вважали чудовиськами.

У пошуках свого бранця на передовій головний герой натрапляє і на другу ключову постать фільму – бійця Івана. Львів’янин, колишній радянський розвідник, майданівець, а тепер учасник бойових дій на Сході, відкриває Сашку ще іншу історію про розстріли на Майдані. Саме розповідь Івана є тою нерозказаною правдою супротиву майданівців, про яку мало кому хочеться говорити.

Боєць Іван воює не лише на фронті, в рідному місті чоловік бореться ще й з бюрократією. Людина, що на передовій вбиває противника, хоче відвоювати у влади ставок для дитячої школи рибальства.

"Хочу навчити дітей рибалити, але не просто ловити рибу для себе, а відпускати її. Хочу показати їм – як не тягти все додому, а почувати відповідальність за все середовище...". Іван і є тим простим будівничим нової країни, для якого ловля риби, війна і смерть стають однаково буденними, просто важкою роботою на шляху змін.

"Бранці" дуже життєствердне кіно про посттравматичне суспільство, яке все ж знайшло себе в дії. Де люди після смертей найближчих продовжують рятувати інших, де кохають і одружуються, попри постріли та руйнування, намагаються жити повним життям. Саме життям, а не смертю дихає й музичний супровід фільму, всім відомі треки гурту "Океан Ельзи".

У цьому фільмі ви не знайдете фінальних кадрів з кров’ю та безвихіддю, цей фільм не боротиметься за Оскар, але він буде відвойовувати у зневіри та "всенародної зради" поранені та виснажені серця.

До вашої уваги трейлер стрічки.