Брати-егоїсти: як і чого домагається російська пропаганда у Франції та Італії
Що спільного між виборами спікера італійського парламенту та труднощами пошуку палива у Франції. Журналіст та аналітик Euronews Альберто де Філіппіс переконаний, що тут усе просто – вся суть в егоїзмі.
В Італії на виборах перемогла правоцентристська коаліція. Це відбулося на тлі прийняття фальсифікованого закону про вибори, де списки та кандидати повністю визначалися лідерами партій, а не виборцями.
До теми Італійський сенат очолив "фанат Путіна": голосував проти безвізу для України і їздив у Крим
Джорджія Мелоні стала єдиною переможницею цього голосування. Незважаючи на кампанії за права жінок, MeToo і нібито боротьбу лівих партій за громадянські права, саме права коаліція вперше в історії Італії представила жінку-кандидата на пост прем'єр-міністра.
Незабаром Джорджію Мелоні представлять президенту республіки Серджіо Маттарелі, якій і надасть їй так званий мандат влади, згідно з яким вона має сформувати уряд. Але не все так просто, як видається.
Найзапекліші вороги Джорджії Мелоні, яку часто звинувачують в постфашистському минулому та виступах проти Європейського Союзу, не в опозиційному таборі. Її найлютіші вороги – її "союзники": Сільвіо Берлусконі та Маттео Сальвіні.
А ще ж є "Ліга" Маттео Сальвіні. Партія отримала поганий результат на виборах, і це поставило її лідера в слабку позицію. Однак саме в цей момент Джорджія Мелоні зробила жест досвідченого гравця в покер.
Перед формуванням уряду нова палата депутатів і новий сенат повинні обрати двох своїх очільників. Загалом, до сих пір одна посада діставалася більшості, а інша – опозиції. Джорджія Мелоні ж сплутала карти. У Сенат їй вдалося домогтися обрати колишнього фашиста Ігнаціо Ла Русса. Він є одним із засновників партії "Брати Італії".
З іншого боку, у Палаті депутатів, просто щоб розділити можливий альянс між Сальвіні та Берлусконі, Джорджія Мелоні передала голоси своєї партії Лоренцо Фонтані, кандидату від "Ліги".
І тут починаються міжнародні проблеми. Лоренцо Фонтана – католицький фундаменталіст, але перш за все він – ультра проросійський, завжди підтримував необхідність зняття санкцій з Росії, і при цьому не підтримував Україну.
Чи означає це, що Джорджія Мелоні стала путіністкою? Не зовсім. Запропонувавши таке важливе місце "Лізі" та пообіцявши різні міністерства в наступному Кабміні, вона зв'язала Маттео Сальвіні з собою по руках і ногах. Тепер Сальвіні точно не погрожуватиме, що не підтримає її. Ризик для нього – зникнути з політичного життя. Однак ризик на міжнародному рівні полягає в тому, що російська пропаганда та впливові особи (деякі з них надзвичайно потужні в Італії) можуть знову мати великий вплив на рішення італійської політики.
За Альпами потрібен бензин
Така ж стратегія дестабілізації реалізується неподалік – за Альпами. Російська пропаганда тижнями кричала про те, що у Франції закінчився бензин через війну та підтримку Францією України. Насправді це не так, але Москва має дякувати корисним ідіотам у цій справі з французької профспілки CGT (Загальної конфедерації праці).
У генерального секретаря цього союзу – Філіпа Мартінеса завершується мандат, але він хоче поставити на чолі організації близьку до себе людину, аби забезпечити безперервність своєї політики. У недавньому минулому його також звинувачували в тому, що він занадто "м’який", і саме через це він наполягає на дуже жорсткій сутичці з урядом Франції.
Деякі профспілкові працівники заблокували найважливіші французькі нафтопереробні заводи. Вони вимагають значного підвищення зарплат. Такі компанії, як Exxon чи Total, погодилися на більшість вимог профспілки. З листопада минулого року компанія Total навіть збільшила зарплату на 7% і запропонувала безкоштовну додаткову місячну зарплату всім працівникам своєї компанії по всьому світу.
Але профспілка CGT вимагає підвищення на 10% – і це для зарплат, які в будь-якому випадку є набагато вищими, ніж у середньому по Франції.
Звісно, опозиція, від ультраправих до крайніх лівих, лише підкидає дрова у вогонь. Жан-Люк Меланшон, голова ультралівої організації "Бунтарі", закликав до національного протесту по всій країні і страйків профспілок проти зростання цін. І в цьому випадку Жан-Люк Меленшон спробує отримати від заворушень усе, що можливо.
Про що Меленшон забуває згадати, так це про те, що саме його партія підняла податки на викопне паливо. Ще одна "забудькуватість" CGT полягає в тому, що інфляція останніх місяців є тимчасовою, а от підвищення заробітної плати буде постійним.
Російська пропаганда також наполягає, що все це є причиною санкцій проти Москви, які шкодять Франції. Така поведінка екстремістських профспілок спричинена лише пошуком зиску. Прем'єр-міністрка Франції Елізабет Борн вирішила відновити контроль і надіслати поліцію, щоб звільнити нафтопереробні заводи. Підприємства розблокували, а поліцейські повинні забрати бунтівників з їхніх домівок, щоб привести їх на роботу. У разі відмови їм загрожує судове переслідування.
І це цілком законні дії влади, якщо є загрози соціальному миру в країні. Найбільш екстремістські профспілки обіцяють боротися "до перемоги". Опозиція Еммануелю Макрону, ліві та праві, забуває про національні інтереси та послаблює Францію. Тоді як Росія стоїть біля вікна і продовжує свою пропаганду, усвідомлюючи, яку велику роботу виконують корисні ідіоти в Римі та Парижі.