Страшна перспектива, про яку не думають партнери
Рим цьогоріч приймає конференцію з відновлення та відбудови, підготовка до якої зазвичай триває чимало часу. Але поза контекстом питань економіки, інвестицій, модернізації та безпеки не може не стояти й геополітика, зокрема імплементація Трампом обіцянки докласти зусиль для завершення війни та покласти їй край у короткі строки.
Це та інше ми обговорювали під час дискусії в Інституті міжнародних відносин Італії. Про це заявила Ольга Айвазовська, інформує 24 Канал.
Читайте також Не кордони 1991-го: що є справжньою перемогою України
Важливі моменти, які треба зафіксувати
9 листопада 2016 року, коли Дональд Трамп переміг вперше, росіяни в Мінську влаштували шабаш та святкування у зв'язку з їх твердим переконанням, що вони вже виграли війну. Втім, історія довела зворотнє. Росіянам довелось розпочати повномасштабне вторгнення як наслідок безсилля інших методів поглинання України.
Розмови про програш у війні України є небезпечними для всієї Європи. В рази менший від Ірану Ізраїль ніхто не питає про програш у їх війні, що свідчить про різні стандарти та підходи до формулювання майбутнього.
Якщо європейці не поставлять собі за пріоритет підтримку України, то українські солдати в окупації будуть воювати з європейцями. Росіяни вже мобілізують чоловіків на новоокупованих територіях до своїх збройних сил. Разом з північними корейцями вони стають безлімітним та дешевим людським ресурсом для війни росіян з колективним Заходом. Це дуже страшна перспектива, і про неї партнери не думають.
Знелюднення України та нові хвилі міграції можуть бути припинені через захист критичної інфраструктури, економіку, яка працює, та системну взаємодію.
Коли хтось питає про нейтралітет України як ціну за замороження конфлікту, я щиро цікавлюсь, хто буде воювати за нас, якщо нейтралітет спрацює на повну та негайну окупацію країни росіянами.
А от щодо майбутньої конференції, то там важливо як говорити про успішні приклади за результатами попередніх років підтриманих та реалізованих проєктів, бо про них українські громадяни мало поінформовані, так і про раннє відновлення.
Я скрізь говорю про освіту, бо її несправедливо ігнорують: від бізнес-освіти для професійного зростання кадрів для програм до шкільної й університетської для конкурентності українського людського капіталу.