Чому заборона російських сервісів – важливий сигнал до людей в оточенні Президента

13 квітня 2018, 10:00

Три роки тому у Києві буде вбили екс-нардепа партії регіонів Олега Калашнікова та журналіста Олеся Бузину. У Москві відкрилася виставка "Речові докази. Донбас. 365 днів", куди навіть привезуть стелу з Дебальцевого.

Терористи почнуть видавати тимчасові посвідчення особи місцевим жителям Донбасу. Директором Національного антикорупційного бюро призначать Артема Ситника. Очільник терористів Захарченко в черговий раз погрожуватиме входженням Маріуполю до складу "ДНР". А на Луганщині відбудеться зачистка козачих угрупувань Миколи Козіцина.

Читайте також: Історія газових війн України: коли все почалося та чим закінчиться

Проте в Росії відбудеться одна подія, яка через деякий час вплине на наш інформаційний простір та інформаційну безпеку.

15 квітня 2015 року "Роскомнагляд" отримає повноваження перевіряти особисте листування користувачів соціальних мереж (зокрема сайтів "Однокласники" та "ВКонтакті"), а також електронну пошту та месенджери (зокрема, Агент.Mail.ru, ICQ). Постанову підпише прем'єр-міністр Росії Дмитро Медведєв в рамках "антитерористичного" пакета для захисту прав громадян країни, чим вчергове засвідчить наступ російської федерації на приватність своїх громадян.

Взагалі відносини російської влади з інтернетом можна розділити на три етапи.

Найбільш тривалим з яких було ігнорування. Нова технологія довго лишалась незрозумілою російському Медведєву, він вважав її маргінальною і нецікавою, ну це ж не нафта, в решті решт.

Другий етап почався з тимчасовим приходом Медведєва до влади. Він намагався виглядати сучасним, захоплювався гаджетами і можна сказати, що російський медвідь у цей час розвернувся до інтернету обличчям. Це був етап короткого потепління їхніх відносин. Найкраще його ілюструє найвідоміший російський мем того періоду.



Третій етап почався у 2012 році з прийняттям так званого закону про чорні списки, який дозволив позасудове блокування небажаних сайтів. Відповідно до цього закону з 1 листопада 2012 року в Росії діє реєстр заборонених інтернет-ресурсів.

А з 1 серпня 2013 року в Росії набрав чинності так званий антипіратський закон, який ввів процедуру досудового блокування сайтів з неліцензійними фільмами та серіалами.

Наступний етап закручування гайок уже напряму пов’язаний з Україною. 1 лютого 2014 року набув чинності закон, що дав "Роскомнагляду" право на вимогу генпрокурора без суду блокувати інтернет-ресурси із закликами до екстремізму та масових заворушень. Оскільки термін "екстремізм" в російському законодавстві має доволі абстрактне визначення, то екстремізмом вважається усе, що не подобається слідчому прокуратури, або оперуповноваженому ФСБ.

Читайте також: Чому Ігор Коломойський більше не олігарх номер один

Протистояння кремля з засновниками мережі "ВКонтакте" закінчиться ще в грудні 2013. Тоді власник соціальної мережі Павло Дуров продав свою частку сервісу, зручнішим для кремля власникам. У квітні 2014 він про це скаже офіційно.


Павло Дуров

У першій половині 2014 року "Роскомнагляд" заблокував 13 найпопулярніших проукраїнських спільнот в "Вконтакте", в тому числі паблік "Українська революція" (500 тисяч підписників), "Революція Євромайдан" (390 тисяч), "Правий сектор" (350 тисяч), "Євромайдан" (330 тисяч), "Україна live - новини - АТО" (600 тисяч).

Через два місяці після анексії Криму в Кримінальному кодексі з'явилася нова стаття – за заклики до дій, "спрямованих на порушення територіальної цілісності російської федерації". Саме ця норма стала основним інструментом тиску на критиків повернення Криму.

Незабаром активіст з Татарстану, який стверджував, що дії Росії щодо півострова є окупацією, отримав 3 роки колонії. Мешканка Краснодарського краю, яка організувала жартівливий "Марш за федералізацію Кубані", була засуджена на два роки. Електрик з Твері також відправився за ґрати на 2 роки за репости у "ВКонтакте", які влада визнала сепаратистськими.

Але давайте по черзі. Цілком логічно, що найбільше закручування гайок у російському інтернеті збіглося з початком бойових дій на сході України та анексією Криму. Ці дії мали на меті якомога швидше позакривати роти нечисленній опозиції, яка висловлювала незгоду з діями Кремля.

І після фактичного переходу під крило ФСБ найбільшої соціальної мережі в країні сталося іще кілька важливих подій:

25 липня 2014 набрав чинності наказ Мінзв'язку РФ, який вимагав привести обладнання до нових критеріїв функціонування, що забезпечує збір докладніших і точних даних про користувачів інтернету.

31 липня Медвєдєв підпише постанову уряду, згідно з якою усі сайти й соціальні мережі, які надають можливість спілкування і доступні усім користувачам інтернету, мають підключати обладнання і програмне забезпечення силовиків згідно з планом заходів розробленого ФСБ.

За рік, у грудні 2015, в 19 регіонах Росії запустили систему автоматичного збору та аналізу контенту у всіх онлайн ЗМІ.

Читайте також: Хронологія брехні Путіна: як "самооборона Криму" чекала на "потяг дружби", який їде їх убивати

А у червні 2016 буде прийнято так званий пакет ярової, який зобов'яже операторів зв'язку тримати інформацію про дзвінки та повідомлення абонентів на протязі 3 років. правоохоронні органи наділить правом запитувати в операторів інформацію про клієнтів, а ФСБ отримає право вимагати від соцмереж і месенджерів ключі шифрування. Про які ключі йтиметься депутати розумітимуть погано, але це гарно розумітиме ФСБ. Через якийсь час "Роскомнагляд" почне вимагати їх у програм-месенджерів, зокрема у месенджера телеграм, який у 2013 році презентує на той момент іще власник соціальної мережі "ВКонтакте" Павло Дуров.

Цей месенджер з самого початку здобув славу найбільш захищеного, ключі для шифрування в якому зберігаються на кінцевих пристроях абонентів, забезпечуючи наскрізне шифрування, при якому доступ до змісту повідомлення можливий лише у кінцевих точках.

Попри заяви Дурова, що передача ключів неможлива технологічно, він отримав ультиматум, термін дії якого, наразі закінчився. І, з огляду на усі попередні рішення російських судів, Telegram скоріше за все буде заборонено на території Росії, попри те, що ним користуються навіть представники Кремля. Це дозволить Росії поповнити список країн які уже мають досвід тиску на Telegram, а саме: Ірану, Китаю, Афганістану та КНДР. В цій країні просто заборонено інтернет. Але Росія впевнено іде і до цього.



Росіяни у своїх ток-шоу часто посилаються на те, що мовляв, доступ до ваших листувань є в американських спецслужб, чого ж нам не можна? Притомних аргументів на підтвердження цього вони, на жаль, не наводять. Як і будь-яких адекватних фактів-підтверджень.

І хоч для свого народу російські пропагандисти й кричать про західний досвід, але насправді, вони уже давно використовують надбання Китаю, та потроху поглядають на КНДР. Що я маю на увазі? Так сталося, що в рамках підготовки випусків цієї програми мені часто доводиться дивитись російську пропаганду і мою увагу не раз привертали сюжети про системи розпізнавання облич та тотального кіберконтролю. Першою країною, яка відверто заявила про впровадження такої системи став Китай. Там заборонені популярні американські ресурси. Їх замінено власними.

Читайте також: Історія успіху "Партії регіонів": від заснування партії Порошенком до втечі Януковича

І окрім інтернет-магазинів та страхових, які зобов’язані звітувати перед спецслужбами, у Китаї є і власні месенджери і соціальні мережі. З останні надбань яких – заборона певних фраз і окремих слів, під час обрання Сі Цзіньпіна на фактично довічний термін правління.

Крім того, за даними ЗМІ, уже протягом кількох років у Китаї запрацює глобальна система рейтингів. Рейтингів, які визначаються вчасністю сплат кредитів, дотриманням законів і правил дорожнього руху, а також умовною правильністю політичних поглядів.Правильні громадяни зможуть отримувати пільги та привілеї. Неправильні – не зможуть подорожувати навіть потягом.

Росії дуже симпатизує можливість впровадження подібної системи і у себе. І, за моїми спостереженнями, вони потроху готують до цього суспільство, поступово нарощуючи систему відеонагляду. Але на відміну від Китаю у них може просто не стати бюджету.

Після заборони в Україні сервісів "Яндекс", та російських соціальних мереж стали лунати звинувачення у бік влади, що вона, мовляв почала закручувати гайки в інтернеті.

Несподівано для мене, одним з рупорів такої думки став Серій Лещенко.


Серій Лещенко

Якщо коротко, то я дуже сподіваюсь що того дня він просто піднявся не з тої ноги. Адже навіть за офіційною інформацією мережа "ВКонтакте" активно співпрацює з ФСБ. А за неофіційною – вона їм просто належить, як і усе що ви колись у ній писали. І продовжувати надавати їм інформацію під час прямого військового конфлікту було б доволі тупо. Але вимагати від президента закрити свій завод у липецьку завжди легше ніж закрити власну сторіночку у соціальній мережі ворога.

І не подумайте що я виправдовую нашу владу. Петро Порошенко, як і більшість українських президентів іноді просинається з мрією про тоталітарну владу. Але у нього на це не стане ні хисту ні бюджету. Не мені вам нагадувати, чим закінчилися дві попередні спроби узурпації влади в Україні

На жаль, тепла інформаційна ванна, у якій тримають президента його не дуже адекватні, або орієнтовані на власну вигоду помічники, радники та кишенькові блогери іноді підштовхує його до сумнівних кроків і заяв.

Йому, як і його північному колезі, починає ввижатися п’ята колона там де з ним просто не згодні. А ті хто з ним незгодні в його ж лексиконі звуться зрадофілами.

Як на мене, це поки не становить глобальної загрози свободі слова і листування в Україні, але це гарний сигнал до адекватних людей в оточенні президента, що в теплій інформаційній ванні уже пора виймати пробку.

Читайте також: Фіксувати військові злочини Росії у 2014 було майже нікому: причина

В будь-якому разі, нам поки не варто хвилюватися. Ті хто втратив профілі "ВКонтакте" потроху опанували Facebook та Instagram. Чергові факти співпраці адміністрації сайтів Mail.ru, "ВКонтакте" та "Яндекс" показали, що це рішення було правильним. Закручування гайок та посадки блогерів за репости у Росії вчергове засвідчили нам проти чого ми воюємо на сході і в якій країні ми точно не хочемо жити. А мовчазна згода росіян наочно продемонструвала нам ментальну різницю з народом, який деякі з нас не так давно вважали братським.