Чорні ігри навколо людей у білих халатах

20 грудня 2018, 12:18
Читать новость на русском

Відомий кардіохірург Борис Тодуров залишився керувати Інститутом серця, але його переобрання нагадувало гостросюжетний детектив з елементами бойовика.

Неабиякі пристрасті розгорілися днями навколо столичного Інституту серця. У цьому відомому закладі, який підпорядковується безпосередньо Міністерству охорони здоров'я (МОЗ) в надзвичайно напруженій атмосфері проходили вибори нового гендиректора. Контракт з чинним керівником, відомим кардіохірургом Борисом Тодуровим закінчився наприкінці минулого місяця. Саме він вважався головним претендентом на перемогу. І, як виявилося, вважався не дарма – його кандидатуру підтримали одноголосно.

Окрім Тодурова за крісло очільника медзакладу боролися також завідувач відділенням серцево-судинних захворювань інституту ім. Амосова Володимир Попов, провідний науковий співробітник Центру дитячої кардіохірургії Олександр Довгань, а також заступник генерального директора Інституту серця Віталій Дем'янчук.

Читайте також: Передсмертні судоми “Опоблоку”, або Колишні сваряться – конкуренти тішаться

Вибори в інституті вперше проходили публічно. Чому? Про це розповімо дещо згодом. Наразі ж коротко про сам процес. Отож, процедура голосування була наступною. З 850-ти співробітників право голосу мали лише ті, хто входить в наукову раду установи, а таких налічується 22. Голосування, підрахунок голосів і оголошення переможця. Усі ці етапи зайняли близько семи годин, попри невелику кількість виборців.

Скандал довкола Інститут серця

За два дні до виборчого часу “Ч” в заклад увірвалися кілька молодих людей в масках, які, не приховували, що представляють відому своїми радикальними акціями організацію С-14. За словами Бориса Тодурова, в цей момент в закладі проходив закритий внутрішній тренінг, на який проникла невідома дівчина, яка вела незаконну зйомку.

При спробі адміністрації з'ясувати причини зйомки дівчина повела себе як професійний шпигун – намагалася втекти, ховала обличчя і мовчала. Медичний персонал для з'ясування особи викликав поліцію. Дівчина набрала підготовлену комбінацію на телефоні – і через 5 хвилин в приміщення увірвалися троє хлопців. Ці невідомі візитери намагалися розштовхати персонал,
– розповів після того, як інцидент був вичерпаний, а правопорушників затримала поліція, директор інституту пан Тодуров.

Гранично оперативно форс-мажорну ситуацію в медустанові, що знаходиться під опікою МОЗ, прокоментувала і в. о міністра охорони здоров'я Уляна Супрун. Як випливає із заяви високопоставленої чиновниці, в даному конкретному випадку правда – на боці активістів. Втім, судіть самі.

Нам повідомили про проведення так званого тренінгу. Це був захід з навчання протидіяти активістам, яке Борис Тодуров організував для співробітників інституту. Лікарям і медсестрам роздали ролі – від одних вимагали симулювати втрату свідомості, а іншим наказали спровокувати конфлікт, щоб можна було зафіксувати на відео маніпуляції, щоб виглядати не агресором, а жертвою. До чого такі тренування? Для того, щоб навчитися вовку надягати овечу шкуру, бо в суспільстві з'явився потужний запит на порядних людей, а брехунам, маніпуляторам і агресорам українці вже не вірять?
– написала Уляна Супрун на своїй сторінці в Facebook.

Читайте також: Президентом України може стати "темна конячка"

Крім цього, вона додала: "Тодуров, очевидно, дуже боїться втратити своє феодальне князівство, якщо вирішив готувати лікарів бути його акторами. Про це так званому тренінгу дізналися активісти організації С-14. Дівчині, яка зняла на відео фрагмент виступу Тодурова, 16 років. Як мені повідомили – її оточили п'ять чоловіків і не випускали, навіть коли прибула поліція. Вимога була одна – видалити відео. Спасибі всім, хто приїхав допомогти звільнити дівчину... Люди, які здатні на таке ганебне поведінку, не в праві називати себе лікарями".

Коли пристрасті вщухли, колектив лікарні написав відкритий лист, адресований президенту, прем'єру, керівництву силових відомств і послу США Марі Йованович, матері якої, до речі, робили операцію в інституті.

Інститут серця проводить 6000 операцій на серці щороку. Колектив доводить до відома, що 18 грудня відбудуться вибори генерального директора лікарні і повідомляє про можливі провокації з боку різних псевдогромадських організацій! Просимо всіх небайдужих ознайомитися зі зверненням колективу і підтримати нас, щоб унеможливити зрив виборів керівника установи, – зазначалося у відкритому зверненні медиків.

Втім, попри побоювання лікарів, вибори нового керівника пройшли хоч і в дуже напруженій атмосфері, але без ексцесів.

Як ми раніше відзначили, за підсумками голосування абсолютною більшістю, а конкретно – 22 голосами "за" переміг Борис Тодуров і, таким чином, наступні п'ять років він, як і раніше, буде керувати Інститутом серця.

Читайте також: Україна – не Франція: на Майдані життя віддавали за країну, а в Парижі просять пільг

В день голосування в інституті ніде було яблуку впасти. Окрім журналістів, сюди прибули політики, громадські діячі, колишні та діючі чиновники. Зокрема, в Інституті серця "засвітилися" мер Києва Віталій Кличко, постпред президента в парламенті Ірина Луценко, екс-глава МОЗ Олег Мусій та інші. Незважаючи на різні політичні переконання, усі вони в один голос твердили, що прийшли в медустанову з однією-єдиною метою – проконтролювати, щоб процес виборів пройшов прозоро і законно, без усіляких маніпуляцій і фальсифікацій. Чи сприяла їх присутність на чистоту процесу – питання. Цілком можливо.

Але пані Супрун вважає так:

З виборів директора Інституту серця зробили шоу. Нам було неприємно, коли прийшли (на вибори) ті, хто хотів тиснути на голосуючих. На жаль, це народні депутати і мер cтолиці. Вони не повинні були туди йти. Думаю, що це було неправильно, що вони прийшли і показали своєю присутністю підтримку одного кандидата. Було явно видно з їхньої поведінки, кого вони підтримують (пані Супрун натякала на Бориса Тодурова — Прим. авт.). МОЗ не робить такого тиску.

Хай там як, але за підсумками виборів ніхто з політичних "ревізорів" претензій не висловлював. До речі, за процесом волевиявлення також ретельно стежили і два представника МОЗ, а на вулиці чергували згадані вище представники С-14. Цього разу в будівлю вони не заходили, провокативних дій не вчиняли.

Вже після свого обрання Борис Тодуров заявив, що напад на інститут "невідомими озброєними особами" незадовго до виборів може бути пов'язаний з його особистим конфліктом з керівництвом МОЗ.

Дійсно, відносини в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун і керівника Інституту серця Бориса Тодурова навіть з натяжкою складно назвати конструктивними. Широкого розголосу їхній конфлікт набув у минулому році, коли відомий кардіохірург у себе на сторінці Facebook написав пост, де заявив, що керівник МОЗ провалила держзакупівлі, віддавши їх в управління "сумнівним міжнародним організаціям". У підсумку, стверджував Тодуров, людей від нестачі ліків і обладнання померло більше, ніж за весь час АТО.

Читайте також: Україна два тижні в "положенні": чи виправдав себе воєнний стан і що буде дал

У свою чергу Уляна Супрун, звинувативши Бориса Тодурова в захисті різних корупційних схем закупівлі ліків за істотно завищеними цінами, підкреслила, що його відхід із займаної посади був би кращим варіантом виходу із ситуації.

Варто зауважити, що конфлікти між керівництвом МОЗ та підзвітним йому Інститутом серця є перманентними. Уляна Супрун і Борис Тодуров відкрито і вкрай гостро висловлюються про діяльність один одного. Все б нічого, але є одне "але". У цьому закладі перебувають наші з вами співвітчизники, за життя і здоров'я яких щохвилини борються люди в білих халатах.

Приміром, на момент "візиту ввічливості" в заклад (до речі, у молодиків поліція виявила холодну зброю, набої та газові балончики) активістів С-14 там перебувало 200 хворих, 30 з яких – в реанімаційних палатах. Боронь Боже, але життя є життя: на їхньому місці можуть опинитися наші з вами рідні та близькі, друзі, колеги... Тому на одній шальці терезів – людське життя, на іншій – забаганки "активістів". На чиєму боці правда, логіка і головне – совість, судити вам, хоча відповідь, здається лежить на поверхні...

Читайте також: Інколи вони повертаються, або Чому екс-чиновники України не сідають за ґрати?