Доки в Україні буде демократія

Україна не зрушить із парадигми демократії

Це дані The Economist, які ґрунтуються на експертизі, а не просто ставленні до тих чи інших процесів. І це дані, які мають нас лякати.

Читайте також НАТО хоче збивати російські ракети

Авторитарні режими не просто беруть владу у своїх країнах, вони інколи перетворюють їх на тоталітарні режими, які ще більш страшні для відновлення, тому що в їхній основі лежить ідеологія. Не просто поклоніння комусь або слідування за якимось лідером, а певна ідеологія. Від цієї ідеології часто дуже важко відмовитися, тому що вона цементує режим на перспективу.

Я не буду говорити про комуністичну або нацистську ідеології, але ми розуміємо різницю, коли є просто лідер, а коли змінність лідерів не впливає на змінність системи, тому що вона ще більш зацементована ідеологією.

Це для нас дуже великий виклик. Тому що ми перебуваємо в умовах третього року повномасштабного вторгнення. Ба більше, ми вимагаємо та потребуємо коаліцій із так званим західним світом, а його представників, з погляду цінностей, стає все менше. Якщо ми в меншості, то це означає, що мають бути нелінійні дії для того, щоб відповідь на агресію була ефективна.

Мене часто зараз питають щодо легітимності президента Володимира Зеленського після травня 2024 року або щодо легітимності після так званих виборів у Росії Владіміра Путіна. Однозначно те, що Путін захопив владу. Цей транзит тривав довгий час, і виборів там не було у 2024 році. Немає опозиції, немає інших голосів, немає медіа, немає громадськості, всі лідери або в тюрмі, або затримані, або вбиті.

Ми навіть близько до того не стоїмо, і це наше велике щастя, але не прирівнюймо себе до цих режимів. Навіть у Європейському Союзі є країни, які дещо відходять від Копенгагенських принципів, що лягли в основу заснування ЄС. Я говорю про вільні вибори, вільні медіа, вільну роботу неурядових організацій. Та сама Угорщина в певних моментах дуже слабко відповідає цим базовим стандартам – і це виклик для самого Європейського Союзу. Тому не можна винятково на Україну накладати рамку, не накладаючи її на сьогодення в тих країнах, де цей негативний транзит теж може відбуватися.

Чи можемо ми вийти з парадигми демократії? Ні, тому що ми програємо війну. Якщо лідери країни, у владі чи опозиції, планують ще брати участь у виборах, вони мають на це зважати. 95% громадян хочуть жити в розвинутій демократії, і 88% вважають, що це має бути частина дорожньої карти реформ та інтеграції в ЄС.

Заклик до наших європейських партнерів такий: дайте Україні шанс, не фокусуючись винятково на корупції. Тому що антикорупція – наслідок поганого врядування та інколи зловживання владою. Але це зловживання може йти всупереч нечесним умовам здобуття цієї влади в перспективі.

Зауважте Російські спецслужби прискорюють ще один теракт у своїй країні

У 2019 році в Україні відбулись чесні й вільні вибори. Це факт. Зараз є консенсус суспільства про не проведення виборів у період війни. Це факт. Тому питання про легітимність українського президента не стоїть.

108 стаття Конституції України дає чітке розуміння: президент виконує свої повноваження легітимно і законно до обрання нового. Дискусія навколо цього питання щодо України, на жаль, призводить до того, що Росія перемагає в наративах, бо на Україну намагаються накладати зовсім іншу рамку.

Виклики демократії

У мене дуже хороші цифри в для вас. За два роки до повномасштабного вторгнення, у 2020 році, лише 35% громадян вважали, що наше суспільство йде до об'єднання. Наприкінці 2023 року дані КМІС говорять, що 69% громадян вважають, що в нас є політичне об'єднання в суспільстві.

Це говорить про те, що за три роки ми виросли у два рази, – це дуже багато. Я не впевнена, що це реакція виключно на війну. Це реакція на те, що люди зрозуміли, що таке чорне та біле, що таке добро чи зло. Люди зрозуміли, в якій парадигмі, з якими цінностями та за якими правилами вони хочуть жити в майбутній Україні.

Чи є виклики демократії в Україні? 100% є. Тому що коли ви живете в умовах спокуси, коли відсутня так звана система стримувань і противаг в умовах правового режиму воєнного стану в країні – це дуже страшно. Тому що хтось може вирішити, що він стоїть над законом, над Конституцією і над стандартами світу, у якому ми хочемо жити. Але якщо така спокуса буде реалізована на практиці, ця політична група або людина не буде обрана в цій країні в повоєнний чи воєнний період.

Цікаво Польща може повчитися у Туреччини, як реагувати на хамство Кремля

Я зараз найбільше хвилююсь за те, що парламент має виконувати одну з передових ролей. Тому що парламент в історії України продемонстрував, що в найстрашніші моменти навіть ті, хто були на іншому боці, приходять і приймають правильні рішення. У нас вже був момент, коли не було президента. 

З найстрашніших останніх моментів для мене був, коли за 500 метрів від кортежу президента України та прем'єр-міністра Греції потрапила балістична ракета. Якщо є така загроза, це означає, що в нас на системному рівні має бути відповідь. Не просто прізвище, а розуміння, що парламентська гілка влади здатна виконувати всі повноваження. Тоді в Росії не буде спокуси таргетувати кортеж президента, тому що наслідком цього не буде знищення української державності.

Чи є Україна ще демократією без виборів? Є. Адже навіть коли суспільство не хочуть чути – його змушені чути. Бо навіть певні рішення Верховної Ради або відступ від тих планів, які були, свідчать, що голос суспільства чують. До того моменту, поки суспільство буде впливати на рішення, доти буде демократія в країні.

Ці умови треба зберігати. На жаль, ми живемо у світі, де таких, як ми, стає все менше і буде менше. Це означає, що альянси та коаліції потрібно будувати на перспективу, тому що без них не буде безпеки ні в Європі, ні в північній частині півкулі, ні, на жаль, в Україні.