Герої, на жаль, вмирають – двічі: як увічнити пам'ять про них

Сьогодні дух Українських Героїв стоїть найміцніше

На щастя, останні роки ми повертаємось до справедливого тлумачення нашої історії. З почуттям гідності й пошани. З високо піднятою головою. З пам'яттю про минуле і впевненим поглядом у майбутнє.

Читайте також Парадокс Бахмута: як росіяни опинилися в "чорній дірі"

Повномасштабне вторгнення росіян закарбувало, що історія України – це історія героїзму. Історії українців – це історії героїв. Лицарі Київської Русі, що боронили свій край від чуми зі сходу. Козаки гетьманської доби, що здобували славу і вічне життя в боях з ворогами. Гайдамаки й опришки, чиїми повстаннями світло українського духу пробивалось крізь темряву панування чужинців. Січові стрільці, чий марш став гімном спротиву. Вояки Армії УНР, УГА, ОУН, УПА, чию справу сьогодні продовжують усі Сили оборони України.

Небесна Сотня.

Герої російсько-української війни.

Усі ці люди – стовпи, на яких тримається наша державність. Фундамент, на якому ми будуємо дім. На жаль, це фундамент з кісток і крові. Та він просякнутий питомо українським духом. Цей дух можна тимчасово притупити, але він завжди повертається і стає сильнішим.

Після століть окупацій, репресій, геноцидів, депортацій і асиміляцій, дух Українських Героїв стоїть найміцніше, ніж будь-коли, і об'єднує довкола себе весь світ.

Герої – серед нас

Останній рік і останні 9 років ми зводимо свій, поки що уявний, Пантеон Героїв, який постійно поповнюється. Найкращі сини і доньки України віддають життя зі зброєю у руках. Так само як їхні діди в УПА, їхні прадіди в УНР, їхні пращури-козаки. Ми зрозуміли і відчули власною шкірою, що герої не в книжках – вони серед нас. І з неба за ними стежать їхні попередники.

Цікаво Зенітно-ракетна битва народів: що відбувається в небі над Україною

Навіть свято Дня Героїв тривалий час було історією боротьби. Проголошене ОУН, воно святкувалось підпільно, і лише з Незалежністю почало визнаватись публічно. Проте на 9-й рік війни День Героїв досі не визнаний офіційним державним святом.

Найменше, що ми можемо зробити для героїв сучасності і минулого – зафіксувати їхній день у державному календарі. Найкраще – це гідно вшанувати їх на Батьківщині.

Герої вмирають двічі

Моя мрія – Національний Пантеон Героїв України в центрі столиці. Місце вшанування і вічної пам'яті найвидатніших особистостей, що кров'ю, потом і власними життями здобували нашу Незалежність.

Зауважте Воїни світла: чому НАТО має вступити до України

Де кожного року в честь Дня Героїв чинний, наступний і всі після них президенти України публічно схиляють коліна перед стрижнями їхньої держави. Де кожного дня, прогулюючись вільним Києвом, кияни й гості столиці проходять цим місцем сили й духу, черпають його енергію і віддають свою шану. Це про повагу і справедливість, якої ніколи не буде достатньо.

Герої, на жаль, вмирають. Ба більше: вони вмирають двічі:

• один раз – фізично, від меча, кулі чи артилерійського уламка;
• другий – назавжди, коли востаннє промовляють їхнє ім'я.

Наші Герої заслуговують на вічне життя, і щоб їхні імена промовляли: в книжках, у фільмах, у школах, у місцях пам'яті і в державні свята.