Дім фотографа - світло та граційна архітектура
Нестандартна будівля в традиційному швабському ландшафті. Під час його зведення використали лише легкі та світлі матеріали.
Світло - ключовий елемент у будинку родини Келлерів. В приміщенні багато вікон і скла. Весь перший поверх - простір "відкритого планування": великі кімнати, вікна в яких виходять по обидва боки будівлі. Кухня та вітальня тут об’єднані.
"Працюючи над дизайном інтер'єру, ми намагалися уніфікувати простір. Тут людина сповна відчуває його велич. Простір мав вражати розміром. Тут, наприклад, видно поверхні, кути, що разом становлять цілість. Це видно у витяжці, у кухонних шафках, у дверях, перегородках, що розділяють спальні. Навіть у сходах. Все це - частина уніфікованого цілого", - каже фотограф Андреас Келлер.
Висота стін - 7 метрів. У проекті будівлі - немало затишних ніш та інших цікавих деталей. Андреас Келлер обожнює відпочивати зі своєю сім'єю. Він за професією - фотограф, а отже чимало часу проводить за межами дому.
"Це - центральна точка нашого будинку. Ось наш стіл - тут ми сидимо з дітьми й обідаємо. Коли приходять наші друзі, ми тут спілкуємось. Найкраще те, що тут завжди є відчуття, наче ти надворі. Влітку тут взагалі чудово", - каже фотограф Андреас Келлер.
Площа, на якій звели будинок, - майже кілометр квадратний: тут чимало місця для чотирьох Келлерових дітей. Ззовні споруда має вражаючий вигляд, а всередині - дуже багато зелені. У всьому відчувається рука майстра.
"Завдяки скляним перегородкам діти постійно перебувають у приміщенні, але в них є свій простір. Тобто, коли вони граються нагорі, вони все одно знаходяться в центральній кімнаті", - каже дружина фотографа Марен Келлер.
Андреас Келлер довго виношував мрію поєднати роботу та дім. У цьому будинку йому це вдалося.
"Ми не хотіли багато маленьких кімнаток, що виходять у коридор. Важливо, щоб усе було відкритим, щоб було спілкування. Щоб ми могли бачити дітей, вони - нас, і дім був просторим", - каже фотограф Андреас Келлер.
Світло та граційна архітектура: дім Андреаса Келлера - промовистий приклад того, що неможливе можливе.