На війні потрібні люди: як схвалити найважливіше рішення у житті
Рішення піти на війну у 2022 році я схвалив так само як у 2014 році, коли мені було 19 років. Я родом із Сумщини. Там – більшість моїх родичів. Тому оборона держави – це першочергово захист моєї малої батьківщини та моїх рідних. Про те, як схвалити найважливіше рішення у своєму житті, читайте в ексклюзивному блозі для сайту 24 Каналу.
Захист Батьківщини – найвища честь
Однак у 2022 році все набуло глобальнішого характеру: війна гібридна стала війною справжньою. Для мене це було щось типу: "Ну нарешті! Всі маски скинуті".
Читайте також Ордер на арешт Путіна: диктатор у резервації, фігура для об'єднання тиранів чи ізгой для своїх
Тому й мотивація стала глобальнішою – захист всього українського. Адже ми ведемо бій на виживання. Якщо програємо, то знову отримаємо десятиліття репресій, знищення культури та мови, поневолення, життя в страху, деградацію та регрес.
Я не знаю, коли закінчиться війна, адже не є експертом. Однак бійці нам все ще потрібні. Кожному громадянину України слід розуміти, як я писав вище, що війна ведеться на виживання. Найвища честь – це захист Батьківщини, її культури, мови та спадщини. Саме на це націлилася Росія.
Війна може знайти втікачів і за кордоном
Поїдеш за кордон, щоб втекти від війни, – станеш там ніким. Далеко не факт, що ця ж сама війна не наздожене тебе там. Адже зараз наша Україна буквально стала щитом Європи від навали дикунів та варварів. Якщо ми програємо, то багатотисячна загартована в боях армія зеків з Росії повалить далі, адже відчує в собі силу.
Тому мотивація для того, щоб зараз самостійно схвалити рішення й піти на війну проста – стань на захисті рідної землі, на захисті рідних людей, на захисті рідної культури. Ми творці історії та сучасності. Ми, українці, не побоюся високих слів, захисники Старого світу, над яким нависла загроза у вигляді повторної навали орди Бату-хана.
Цікаво Для росіян виникло замкнене коло: про наступ можуть не мріяти
Чи ти прийшов у військкомат добровільно, чи тобі вручили повістку десь на зупинці – для держави не має значення. Адже юридично і перший, і другий – мобілізовані. Ставлення до добровольців та мобілізованих від офіційних структур однаково позитивне.
Неймовірна здатність українців
Щодо суспільства – тут справа та ж сама. Цивільні, з якими я перетинався, в абсолютній більшості позитивно ставляться до збройних структур. Навіть більше, ніж позитивно. Всі хочуть допомогти, підказати, пригостити кавою чи зробити знижку під час придбання чогось в магазині.
Особливу підтримку відчуваєш під час зборів, які доводиться іноді організовувати. Десятки та сотні незнайомих людей донатять мені, незнайомцю, тисячі гривень. Вони довіряють мені та допомагають, хто чим може. Завдяки цьому ми маємо можливість придбати необхідні для війни речі: автомобілі, дрони та інші штуки.
Це – надзвичайно, адже у критичних ситуаціях Україна перетворюється на мурашник, де кожна особа (кожна мураха) займає своє місце. Хтось носить їжу, хтось її добуває, хтось будує та розбудовує мурашник, поки інші його охороняють від ворога.