Квест "урвати субсидію": про нове в субсидуванні

Які питання ще потрібно врегулювати та скільки ж насправді треба коштів із державного бюджету, аби соцдопомогою скористалися всі, для кого вона законодавчо передбачена — читайте далі.

Про кого з соціально незахищених українців забули

Кабмін встановив, що пенсіонерам, які припинили працювати в цьому році та не мають інших доходів, крім пенсії, при розрахунку розміру субсидії соцслужби не враховуватимуть дохід за увесь минулий рік – братиметься до уваги лише розмір щомісячної пенсії. Так уряд відреагував на скарги українців, які в минулому році працювали й отримували заробітну плату (або і зарплатню, і пенсію), а в цьому році з різних причин мають один вид доходу – пенсію.

Отже, одне з питань таки вирішено – тепер усім непрацюючим пенсіонерам субсидія призначатиметься, виходячи лише з розміру їх щомісячної пенсії, а не сукупного доходу за увесь 2015 рік. Це позитивний крок, який, зрозуміло, позбавить від головного болю частину пенсіонерів.

Проте ніхто не скасовував силу інших процедурних проблем, пов’язаних із оформленням соцдопомоги, зокрема, для безробітних осіб. Так, за останньою новацією уряду, у цьому році так званий "віртуальний дохід" збільшився удвічі. Тобто передбачається, що, незважаючи на ваш статус "безробітного", принаймні якусь суму на прожиття ви повинні отримувати. Якщо в минулому ця "віртуальна" сума прирівнювалася до мінімальної зарплатні, зараз же уряд визначив, що це буде дві "мінімалки" – 2900 грн, а з 1 грудня 2016 року – 3200 грн. Тобто, уряд сам визнає, що на одну "мінімалку" в Україні станом на сьогодні прожити нереально і вважає, що дохід безробітної людини за рік збільшився більше, ніж удвічі.

Звичайний безробітний (не пенсіонер), звернувшись за субсидією, має подати декларацію про доходи за попередній рік. При розгляді заяви соціальна служба враховує його минулорічний дохід, якого людина вже не має, оскільки втратила роботу – хіба це соціальна справедливість?
– пояснив керівник "Публічного аудиту" Максим Гольдарб.

У той же час кількість безробітних в Україні продовжує впевнено наближатися до позначки в майже 2 мільйони осіб (за методологією Міжнародної організації праці).

Недешеві покупки

Держава вважає: якщо ви здійснюєте покупки на 50 тисяч гривень і вище, отже, ви заможна людина, яка може обійтися й без соціальної допомоги держави. Причому байдуже, що ті чи інші покупки ви здійснюєте в силу збідніння та задля економії.

Наприклад, сім’я вирішила переїхати з 3-кімнатної квартири в 1-кімнатну, тому що їй банально не вистачає на прожиття. Вона вирішила зекономити і для себе, і для держави, не перекладаючи на неї оплату комунальних послуг у великому будинку. Однак це ніяк не заохочується – про субсидії людина має забути.

Прописка та родинні зв’язки

Ще однією проблемою є визначення кола осіб, яких відносять до одного домогосподарства. Ще з радянських часів у нас поширена практика, коли літні люди прописують у власному житлі дітей, які живуть окремо. При цьому служби соціального захисту рахують усіх прописаних осіб одним домогосподарством та, виходячи з цього, визначають сукупний дохід домогосподарства. Внаслідок цього літні люди, які зазвичай потребують субсидії, позбавляються цього права, оскільки до їх доходів соцслужби додають дохід їх дітей, які фактично живуть окремо. Такі скарги від громадян постійно надходять на адресу громадського руху "Тарифна мобілізація".

Міністр соцполітики Рева заявив, що цю проблему вже вирішують – на підставі акта обстеження, який і має розставити все по своїх місцях. Проте, на думку юристів "Тарифної мобілізації", можна було б обійтися звичайною довідкою з ЖЕКу, ОСББ або керуючої компанії про те, що в будинку, крім пенсіонерів, справді ніхто не живе. Не обов’язково створювати комісію і все ускладнювати, адже до приходу перевіряючих, при бажанні, також можна підготуватися. Процес перевірки ж може затягнутися на місяці, протягом яких вам доведеться сплачувати повну вартість комуналки.

Бюджетні кошти на "субсидійне щастя"

Перед підвищенням тарифів очікувалося, що державну підтримку для захисту від підвищення тарифів за рахунок існуючих і нових програм соціальної допомоги отримуватиме в цілому 4,5 мільйона сімей. Причому уряд прогнозував, що, витративши лише частину коштів, передбачених на субсидії, він зможе фінансувати додаткові програми соціальної допомоги, які сприятимуть зниженню бідності.

Що ж маємо на сьогодні? За останніми даними, у цей опалювальний сезон близько 9 мільйонів родин (50 % населення) стануть одержувачами субсидій.

Найбільш гострим питанням залишається бюджет 2017 року, до якого планують закласти на субсидії лише 52 мільярда гривень. У бюджеті-2016 року передбачалося 40 мільярдів, ця сума розраховувалася за старими тарифами та при кількості субсидіантів у 4,5 мільйона родин. Але тарифи збільшились удвічі, тому витрати держави в 2017 році мають підвищитися до 80 мільярдів для компенсації зростання тарифів.

Отже, якщо кількість субсидіантів збільшиться з 4,5 до 9 мільйонів родин, то витрати держави мають cягнути аж 160 мільярдів гривень. Разом з тим, в планах закласти лише 52 мільярди, а решту – 108 мільярдів гривень – людям, очевидно, доведеться шукати "під матрацами та подушками".

Крім того, викликають занепокоєння заяви окремих депутатів від провладних фракцій щодо направлення ще не отриманої чергової фінансової допомоги в рамках співпраці з МВФ на покриття субсидійних витрат. Зрозуміло, якщо ці гроші просто розчиняться на рахунках приватних компаній-виробників та постачальників житлово-комунальних послуг, то про жодний розвиток економіки чи зростання ВВП говорити не доведеться, зате про ще більшу боргову яму для України – цілком.

Публікація підготована на основі інформації громадської організації "Публічний аудит".