Чому "синенькі": звідки взялася ця назва відомого овоча
Чому баклажани в багатьох українських родинах називають "синенькими"? Адже більшість із них не сині, а фіолетові, майже чорні. Та й слово "баклажан" звучить зовсім інакше.
Які назви баклажана зафіксовані в українській мові, звідки вони походять і чому колись "баклажанами" могли називати навіть помідори, розповідаємо з посиланням на "Горох".
Чому цей овоч називають – "баклажан?
Є овочі, назви яких не потребують жодних пояснень, хоча хтось може вважати її русизмом. Баклажан – один із них.
Слово "баклажан" – запозичене. В українську воно прийшло через турецьке patlıcan, яке пов’язують із перським bādinǰān. Назва пройшла довгий шлях різними мовами, перш ніж закріпитися в українській. У південних говорах України відомий також варіант "бадіжан".
Тож "баклажан" – це давня запозичена назва. Ця назва закріпилася через купців арабів чи османів, які завезли його до Криму та Одеси.
Часто підготовка до вступної кампанії супроводжується стресом. Впоратися з ним допоможуть в Optima Academy на курсах підготовки до ЗНО та НМТ. Індивідуальний підхід, акцент на необхідних предметах, систематизація навчання та заповнення прогалин у знаннях – все, щоб абітурієнт був цілком впевнений у своїх знаннях.
Чому їх називають – синенькі?
Найпоширеніша літературна назва сьогодні – "баклажан". Але не обходиться і без регіональних. А у живому мовленні можна почути й інші.
Варто опинитися на півдні України чи просто зайти на кухню до старшого покоління – і замість "баклажанів" можна почути: "синенькі" чи "сині".
Чому саме "синенькі", якщо більшість баклажанів фіолетові? А щодо походження, то версії дві.
У народному мовленні цей відтінок часто сприймали як синій, чи можливо вони не були такого насиченого кольору, звідси й назва – "синенькі". Тобто це звичайна назва за зовнішньою ознакою – кольором.
За іншою версією. Ця назва виникла через географію. До Одеси баклажани потрапили з Китаю, а в цьому місті жило чимало євреїв, як одразу розсмакували цей овоч. А на івриті Китай називають – Сін, тому й овоч звідти: сін → сін-сін → сінєнькі → синенькі.
Жодна з версій немає 100% підтвердження і залишається на рівні "міських легенд". І у кожної є свої прихильники.
Цікаво! Баклажани родом з тропіків Індії. І споживати його навчилися лише у ХІХ столітті, бо не розуміли як прибрати характерний гіркуватий смак, якого надає речовина соланін.
Тому, усі назви не вигадки, а сучасні назви та не помилка:
сині;
синенькі;
баклажани;
бадіжани.
А чи справді баклажан завжди був баклажаном?
Ось тут починається найцікавіше.
У старій українській мові слово "баклажан" могло означати не лише те, що ми називаємо баклажаном сьогодні. Академічний "Словник української мови" фіксує рідкісне значення – "помідор". Саме тому в Івана Нечуя-Левицького читаємо:
На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів,
– з твору "Чортяча спокуса".
Йдеться тут саме про помідори – на це вказує їхній червоний колір і контекст твору "Чортяча спокуса".
Ще один письменник, Іван Микитенко, вживає слово в подібному значенні: "На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять".
Хоча саме це значення словники також подають як рідковживане.
Етнографічні записи з півдня України засвідчують випадки, коли помідори називали "баклажанами", а власне баклажани – "синенькими".
Отже, мовна історія овочів може бути не менш цікавою, ніж історія самих овочів.
Рецепт з баклажанами: дивіться відео
То як правильно?
У нейтральному літературному мовленні і як ботанічна назва найкраще послуговуватися назвою "баклажан".
Але "синенькі" не варто автоматично оголошувати помилкою. Це народна, розмовна назва, поширена в українському мовленні й зафіксована в мовних дослідженнях.
Тож на базарі цілком можна почути: "Дайте кілограм синеньких". А в рецепті, кулінарній статті чи офіційному тексті природніше написати: "Додайте баклажани".
"Баклажан" і "синенький" – це не суперники, між якими треба обирати правильне й неправильне.
Найпоширеніші в Україні сорти мають темно-фіолетове, синювато-фіолетове або майже чорне забарвлення. Хоча є і сорти білого, лавандового смугастого кольорів. А за формою – довгі, дугоподібні, круглі, яйцеподібні.
І ще одна цікавинка: з погляду ботаніки те, що ми звично називаємо овочем, є ягодою. Але це вже зовсім інша мовно-ботанічна історія.