Батьків – до школи: корисні поради, як вчителям спілкуватися з батьками учнів

Експерти розповіли, як побудувати ефективну комунікацію між педагогами та батьками, а чого краще уникати в спілкуванні.

До теми Як прибирають учні у класах в різних країнах світу: цікаві факти

Партнерство між учителями та батьками має особливу цінність. Спільна і злагоджена робота, застосування цікавих форм взаємодії допомагає побудувати активний і згуртований шкільний колектив, де цікаво й комфортно навчатися.

Крім того, діалог з батьками допомагає вчителю зрозуміти, як вони мотивують і підтримують своїх дітей, як допомагають їм розв'язувати проблеми чи виконувати домашні завдання, з’ясувати сильні та слабкі сторони характеру школярів.

Тоді батьки, які бачать позитивний вплив такої взаємодії на результати навчання й настрій дітей, відчувають довіру до педагогів.

Важливість принципів педагогіки партнерства

"Упродовж багатьох років слово вчителя чи шкільної адміністрації було єдино правильним, будь-яка критика мала величезний супротив", – вважає нейропсихологиня, авторка онлайн-простору для розвитку дітей Art&Brain Юлія Гордієнко.

За її словами, діти в цій схемі не мали жодного права голосу. Така стратегія психологічно травмувала не одне покоління людей, яким у дорослому житті складно реалізуватися професійно чи проявити свій талант.

Водночас педагогіка партнерства – це прекрасний підхід, що ґрунтується на формуванні психологічно здорової, проактивної взаємодії між учителями, батьками та дітьми.

Вона розпочинається з діалогу, готовності його підтримувати, переживати періоди кризи, шукати варіанти взаємодії та ефективні рішення для всіх учасників: учителя, адміністрації, батьків та дітей.

За словами Юлії Гордієнко, основні принципи побудови такого діалогу – це:

• повага до кожного з його учасників;
• довіра в стосунках;
• соціальне партнерство та профілактика будь-якої дискримінації;
• позитивне та доброзичливе ставлення;
• підтримка в пошуках рішення (наприклад, можливість звернутися до психолога чи лікаря, якщо виникає така потреба).

Прості та дієві правила комунікації

Спробуйте знайти контакт і зосередити увагу співрозмовника на собі

Навчитися цьому складно, але необхідно. Тут у нагоді стануть психологічні хитрощі на кшталт: завжди привітна посмішка, зоровий контакт, спокійна інтонація та стримана жестикуляція. Бесіду ж варто почати з позитивних моментів.

Умійте не тільки говорити, а й слухати

Якщо батьки налаштовані агресивно і замість конструктивного діалогу намагаються щось довести вчителю, то сенсу у розмові не багато. Тут вчитель має бути мудрішим – спробуйте налагодити контакт, а перш за все – вислухати.

Тримайте свої емоції при собі

Якщо людина налаштована досить агресивно, уподібнюватись їй не варто та навіть протипоказано. До того ж зайві емоції завадять вам зрозуміти позицію опонента, в результаті ви посваритеся. Тому хоча б одна сторона діалогу має зберігати спокій та бути цілком коректною.

Будьте максимально відкритими

Інколи батьки заздалегідь можуть бути негативно налаштовані до вчителя, але буває й таке, що гарні на початку стосунки раптово псуються. Щоб цього уникнути, час від часу виходьте на зв’язок з батьками, особливо якщо помічаєте, що дитина поводить себе нетипово.

Пам’ятайте, що мета спілкування – благополуччя дитини

Не варто забувати про те, що конфлікти між батьками та вчителями завжди відбиваються на дитині. Тому варто передусім керуватися інтересами дитини, не допускати жодних конфліктів.

Труднощі комунікації

На думку Островської, успішний діалог між педагогами та батьками розпочинається з цінностей: якщо вони спільні, взаємодіяти буде простіше. Якщо ні – це більш проблематично, тоді важливу роль буде відігравати авторитет учителя.

Якщо виникає проблема, педагог радить діяти за таким алгоритмом:

• учитель намагається вирішити її самостійно шляхом тісного контакту з дитиною;
• якщо проблема виявилася глибшою – до її обговорення залучаємо батьків;
• якщо між дітьми виник конфлікт – запрошуємо батьків і всіх учасників конфлікту та влаштовуємо круглий стіл: зазвичай у такому форматі непорозуміння вирішуються дуже легко;
• якщо це проблема однієї дитини (агресія, булінг тощо) – починаємо працювати з родиною: агресія не з’являється просто так, потрібно зрозуміти її джерело;
• якщо батьки не хочуть взаємодіяти – шукаємо інші шляхи.

Нейропсихологиня Юлія Гордієнко погоджується з тим, що криза в діалозі між педагогами та батьками – це точка росту для всіх його учасників.

Дуже важливо не ігнорувати її й не намагатися швидко залагодити. Натомість проаналізувати: в чому вона полягає, чому стало важко спілкуватися? А головне – що я (вчитель / батько / директор школи) можу зробити для того, аби вирішити ці труднощі,
– додає вона.

Але варто зазначити, що далеко не завжди проблема полягає саме у батьках учнів, бувають ситуації, в яких об’єктивно недопрацював вчитель. Серед найтиповіших помилок можна виокремити наступні:

• не знає і не цікавиться сімейними обставинами учня;
• відмовляється спілкуватися з батьками;
• не допомагає батькам знайти оптимальні шляхи вирішення проблем дитини;
• не довіряє думці батьків;
• визнає лише власну точку зору;
• вважає свій авторитет непохитним.

Як результат, батьки не мають вичерпної інформації щодо шкільних справ та поведінки своєї дитини, а отже не можуть зробити правильні висновки та вчасно втрутитися.

Яким має бути сучасний педагог

Нейропсихологиня Юлія Гордієнко нагадує, що нині чимало дітей мають певні труднощі з навчанням: не розуміють змісту прочитаного, важко засвоюють лічбу або письмо, швидко втомлюються, неуважні на уроках.

Ці труднощі рідко діагностують психологи чи лікарі, але такі проблеми добре видно в процесі навчання. Ключовим чинником для формування мотивації та самооцінки учня є чуйність і терпимість педагога.

"Хороший педагог – той, який чує і розуміє дитину, намагається знайти з нею точки дотику. Це педагог, який не просто гарно знає свій предмет, але й захоплюється ним. Лише тоді він зможе надихнути своїх учнів і дати їм певні знання", – каже засновниця і директорка "Лісової школи" Вікторія Островська.