Не лише теперішній, минулий і майбутній: в українській мові є ще один час
- Давньоминулий час в українській мові допомагає показати послідовність подій у минулому і утворюється з минулої форми дієслова та допоміжного слова "бути".
- Ця форма використовується рідко в сучасній мові, але важлива для художньої літератури та історичних текстів, додаючи точності й виразності.
В українській мові є четвертий час – давньоминулий. Давньоминулий час – це граматична форма, яка допомагає показати послідовність подій у минулому.
Що таке "давньоминулий" час та як його використовувати, розповідаємо з посиланням на пояснення мовознавиці Аліни Острозької.
Дивіться також Що таке "зваба" та про що розповідає це давнє українське слово
Що таке – давньоминулий час?
Українська мова має багатий часовий арсенал, серед якого давньоминулий час – своєрідна "забута перлина". Його ще називають передминулим часом або плюсквамперфектом (від лат. plus quam perfectum – "більш ніж завершений"). Хоча окремі мовознавці вважають його окремим четвертим часом поруч з теперішнім, майбутнім та минулим.
Ця форма не є обов’язковою у сучасному мовленні, проте вона додає точності й виразності, коли потрібно показати послідовність подій у минулому.
У нього цікава схема творення: минула форма дієслова + допоміжне слово "бути" (у відповідній особі та числі).
- "Я читав був цю книжку, та забув її зміст".
- "Владика дознався був, що сліпий старець чинить одправу".
- "Лукаш знаходить сопілку, що був кинув" (Леся Українка).
Давньоминулий час утворюється з форм минулого часу відмінюваного дієслова та допоміжного дієслова "бути". І вказує на те, що одна дія передувала іншій
– пояснила мовознавиця.
І якщо вслухатися, то ми і справді так говоримо, але про давньоминулий час не чули. Чому зараз нас це дивує? Бо в радянський час цю форму вважали архаїчною та вилучали з підручників. Тобто робили усе, щоб передминулий час вважався таким, що не відповідає літературній нормі, а вважали його діалектом, якого варто позбутися.
Як вживати давньоминулий час: дивіться відео
Коли ж його правильно вживати, є кілька випадків:
1. Для позначення дії, що передувала іншій минулій дії: "Я вже був написав листа, коли прийшла звістка" (Іван Франко).
2. Для підкреслення перерваної дії: "Він був почав говорити, та його перебили" (Панас Мирний).
3. У художньому стилі – для створення архаїчного або урочистого звучання.
4. У розмовному сьогодні вкрай рідко, лише у діалектах чи для стилізації у певних промовах.
Але пам'ятайте, що це наддіалектна форма, яка властива розмовному і художньому стилям. Для XIX – початку XX століття такі формулювання були характерні і для офіційних документів.
Зокрема, він є навіть в Акті проголошення незалежности України: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року…"
Давньоминулий час – це стилістично маркована форма, яка допомагає показати послідовність і причинність подій у минулому. У сучасній мові він використовується рідко, проте залишається важливим для художньої літератури, історичних текстів і для тих, хто прагне глибше відчути багатство української граматики. Використовуючи його, ми зберігаємо автентичність і виразність нашої мови.
Сами часи, є однією зі складнощів для вивчення української мови у порівнянні з китайською. Про те, що у багатьох моментах українська є складнішою ніж китайська, ми розповідали раніше.