Не кажіть "мусорник": викиньте не лише сміття, а й цей русизм

Чому не варто називати ємність для сміття "мусорка", розповідаємо з посиланням на "Горох".

Дивіться також "Піст" чи "пост": що означають ці слова українською та як правильно їх використовувати 

Мусорник чи смітник – як правильно українською?

Багато слів ми вживаємо настільки звично, що навіть не замислюємося над їхнім походженням. Саме тому час від часу виникають запитання: чи правильно казати "мусорник/мусорниця", чи все ж українською буде "смітник"?

Якщо йдеться про літературну українську мову, то перевагу варто віддавати слову "смітник". Саме воно зафіксоване у словниках та літературі.

• Малесеньке подвір'я, з трьох боків обведене низькими, обдряпаними будинками.., виглядало радше як огидливий смітник, ніж як подвір'я. (Іван Франко).

"Смітник" утворене від питомого українського слова "сміття" й означає місце або ємність для збирання сміття. А в його основі – праслов'янське sъmetьje, пов’язане з *sъmesti "змести" *sъmetti, утвореного з основи дієслова mesti "мести" і префікса sъ- "з-", який в основі іменника не змінився.

Тому у таких звичних реченнях користуйтеся словом "смітник":

• Викинь, будь ласка, папір у смітник.
• Біля будинку встановили новий смітник.
• Смітник уже повний, його треба спорожнити.

Натомість слово "мусорник" походить від слова "мусор", яке є росіянізмом. 

До речі, залежно від контексту можна використовувати й інші слова:

• смітниця;
• урна – невелика ємність для сміття на вулиці чи в приміщенні;
• контейнер для сміття – великий сміттєвий бак;
• сміттєвий бак – поширена назва великої ємності для відходів.

Сьогодні ці контейнери маркуються за типом відходів, а вуличні ємності та урни для офісів та дому стали дизайнерськими витворами.

Смітничок / Pinterest

А якщо мова йде про місце, то можна замінити на: звалище (сміттєзвалище), вигрібна яма, звал, смітисько.

Тож коли хочете говорити літературною українською, замість "мусорника" обирайте "смітник". Говоріть українською та сортуйте сміття!

Як правильно українською – остановка чи зупинка?

Побутові росіянізми тримаються у мовленні найдовше, і їх найчастіше не помічають. До прикладу, є дві назви – "остановка" та "зупинка", одна з яких – росіянізм.

Втім, варто лише з'ясувати походження слова, і ми розпізнаємо чужинця.