Не "треніровка" і не "качалка": спортивний суржик, який варто забути
Ми можемо роками ходити в спортзал і навіть не помічати, скільки російських кальок беремо із собою на тренування.
У спортзалі можна добре прокачати не лише м'язи, а й уважність до власної мови. Особливо якщо хоча б раз прислухатися до того, що ми говоримо під час звичайного тренування.
Скільки суржику ховається у звичайному поході до спортзалу?
У спортивній розмові теж вистачає слів, які ми вимовляємо майже автоматично. Настільки звикли до них, що вже й не замислюємося, чи справді вони звучать українською.
Іноді достатньо змінити одну літеру – і слово вже видає російський вплив. Порівняйте: "размінка" і розминка, "замінка" і заминка. А буває, що звичне слово взагалі має зовсім іншу українську форму.
Теперішня ситуація в Україні змушує шукати альтернативні способи навчання. Такі, як дистанційна ліцензована школа "Оптіма", яка забезпечує якісний і безперервний навчальний процес навіть за форс-мажорних обставин.
Здавалося б, звичайна розмова у спортзалі: "Де тут качалка? Скільки подходів? Який вєс жмеш? Після размінки зроблю растяжку". Усього кілька слів – а скільки неправильних мовних звичок!
І найцікавіше, що українські відповідники тут не якісь рідкісні чи складні. Ми їх знаємо, просто не завжди встигаємо згадати в потрібний момент. Почнімо з найпомітніших:
Не "треніровка", а тренування.
Не "тренеруватися", а тренуватися.
Не "отжимання", а віджимання.
Не "подтягування", а підтягування.
Не "нагрузка", а навантаження.
Не "вєс", а вага.
Не "беговая дорожка", а бігова доріжка.
Не "подход", а підхід.
Не "упражнєніє", а вправа.
А замість "размінки" українською – розминка. Після неї можна виконувати вправи на розтягування, а не "растяжку".
І ще одна дрібниця: коли йдеться про кількість виконаних рухів, природніше сказати "десять повторень", а не "десять повторів чи повторєній".
Звісно, не кожне слово, яке можна почути у спортзалі, – помилка. У фітнесі, як і в будь-якій професійній сфері, є своя термінологія та сленг. Частина таких слів цілком нормативна, частина – розмовна, а деякі справді є кальками з російської.
Цікаво! Свого часу українські спортсмени намагалися впровадити українські адаптовані назви для популярних видів спорту. Зокрема, Іван Боберський розробив власну термінологію. Ви знаєте, що таке "кошиківка", "копаний м'яч", "відбиванка", "гаківка"?
Тому не йдеться про те, щоб перетворити тренування на мовний іспит і контролювати кожне слово. Достатньо почати помічати те, що раніше прослизало повз увагу.