Не може бути, що страждання даремні: у чому суть е-декларування в Україні

Кожен сорок сьомий громадянин України люто мучився, вбиваючи дані зі своєї отриманої від ДФС довідки про доходи циферки у віконечка. Потім цей кожен сорок сьомий громадянин отримував зауваження від НАЗК, що він не вказав стриста гривень соцдопомоги та 56 грн кешбеку дружині (ознака 126, додаткове благо).

За темою Венеційська комісія підтримала проєкт Зеленського щодо покарань за неправдиве декларування

І, в тих саме страшних муках, тикав виправлення (якщо дозволили), а також шукав ордер на мамину квартиру, виданий в 1988 році, бо вказана площа в 36 кв. м. – невірна, правильно – 35,7.

Десь в середині цих лютих мук кожен сорок сьомий громадянин, проклинаючи долю і своє місце в ній, замислювався – якщо держава у вигляді Великого Брата все одно знає про всі надходження, і надсилає мені зауваження про ці кляті стриста гривень, про які я сто разів забув, то навіщо взагалі в цьому процесі я?

Врешті решт, декларування в такому вигляді прописано ще в статті 67 Конституції України та у статті 179 Податкового кодексу, ніколи в житті я не помічав цього процесу, за що ж мені все це тепер?

Читайте Нардеп Шахов "забув" задекларувати цивільну дружину та її майно, – "Схеми"

І головне – судячи з усього, головною метою всіх цих процесів було що?

Правильно, покарання коррупціонерів.

Тобто людей, які використовуючи службове становище, коять всілякі капості, обілечують країну та її громадян, а вкрадені таким чином кошти ховають в защьочні мішечки. Так і шо там з цим, "нєгодяі в кабінєтах із кожи" більше такими речами не займаються, а якщо займаються то негайно прилітають пацантре і хапають кугутів під білі рученьки?

Не може ж бути, що мої страждання даремні! – кричить у повітря кожен сорок сьомий громадянин.

Кожен. Сорок. Сьомий.